Мішель Соньї
| Мішель Соньї | |
|---|---|
| фр. Michel Sogny | |
 | |
| Народився |
21 листопада 1947 (76 років) По |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | піаніст, композитор |
| Alma mater | Нормальна школа музики |
| Знання мов | французька |
| Напрямок | класична музика |
| Сайт | michelsogny.net |
Мішель Соньї (фр. Michel Sogny; 21 листопада 1947, По, Аквітанія, Франція) — французький піаніст, композитор і письменник угорського походження. Створив нову методику навчання гри на фортепіано.[1][2] Цей метод дає можливість оволодіти інструментом учням будь-якого віку, тоді як загалом вивчення фортепіано вважалося неможливим після дитинства.[3]
Біографія[ред. | ред. код]
Мішель Соньї навчався в Паризькій нормальній школі музики, де навчався гри на фортепіано під керівництвом Жуля Жантіля[en] та Івонни Деспорт[en]. Має ступінь бакалавра з літератури, ступінь магістра з психології та ступінь доктора філософії, обидва здобуті в Сорбоннському університеті в 1974 році[4] під керівництвом Володимира Янкелевича. Мішель Соньї є засновником SOS Talents Foundation.
Разом із Бланденом Олів’є де Пре, онуком Валері Жискар д’Естена та Ференца Ліста, Соньї був одним із членів-засновників Французької асоціації Ференца Ліста.[5][6]
Методика викладання фортепіано Мішеля Соньї[ред. | ред. код]
Методологія Соньї викладається в Парижі та Женеві, у школах, які він заснував. З 1974 року більше 20 000 студентів опанували фортепіано за методикою Соньї.[7][8]
Методика складається з двох основних компонентів: дидактичної роботи - Prolégomènes, які є невеликими вправами.[9] Polégomènes розвиває сприйняття симфонії та музичного звучання.[10] Другий складається з циклу досліджень, який зосереджується на розвитку технічних навичок, таких як рух рук і постава.[11]
Одним із учнів Соньї, який почав займатися фортепіано в дорослому віці, був учитель французької мови Мішель Паріс.[12] Після закінчення чотирирічного курсу методології Соньї у віці 30 років він дав сольний концерт у Театрі Єлисейських полів під патронатом Міністерства культури.[13]
Іншою ученицею Мішеля Соньї була Клодін Жевако, яка виступала в Театрі Єлисейських полів у 1983 і 1984 роках[14].
У 1981 році Сенат Франції[en] офіційно звернувся до міністра культури Жака Ланге з проханням обговорити впровадження методології Мішеля Соньї у всій Франції.[15]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Valérie Sasportas (23 April 2010). « Michel Sogny, La musique sans soupirs ». Le Figaro.
- ↑ Radio Classique (December 2015). "L’art et la Méthode de Michel Sogny".
- ↑ « L'histoire d'une adulte prodige », Piano n°19, 2005–2006.
- ↑ Le Processus de l'esprit créateur chez Liszt Власні твори та література про: Мішель Соньї в каталозі SUDOC (Університетська система документації)
- ↑ Association française Franz Liszt 1972 », Documentation Association Franz Liszt, octobre 1972
- ↑ Une Association Franz Liszt. Le Figaro. 16 October 1973. с. 29.
- ↑ Hillériteau, Thierry (2 May 2014). Les antiques accords de Michel Sogny. Le Figaro.
- ↑ L'HUMANISTEDE LA MUSIQUE. 18 May 2017.
- ↑ François Lancel, "En avant la musique", Le Parisien, mai 1981
- ↑ Stephan Friedrich, "L'Art et la Méthode", Classica L'Express", décembre 2015, p. 4
- ↑ Georges Hilleret, "Le bonheur de jouer Bach après quelques mois de pratique", Télé 7 Jours, 26 mai 1984
- ↑ Stephan Friedrich, "Michèle Paris – L'adulte prodige", Classica L'Express, décembre 2014, p. 9
- ↑ Edgar Schneider, "Jours de France", Le Carnet de la Semaine, 3 mai 1980
- ↑ "En Bref- Récital à la Fondation Cziffra", Le Monde, 26 mai 1984
- ↑ Enseignement de la musique : extension du centre Michel Sogny – Sénat.
|
