Міхай Стойкіце

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Міхай Стойкіце
Особисті дані
Народження 10 травня 1954(1954-05-10) (70 років)
  Бухарест, Румунія
Громадянство  Румунія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
Румунія «Динамо» (Бухарест)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1973–1974 Румунія «Джиул» (Петрошань) 37 (2)
1974–1975 Румунія «Аутобузул»[en] ? (?)
1975–1981 Румунія «Джиул» (Петрошань) 178 (16)
1981–1983 Румунія «Прогресул» 15 (2)
1983–1984 Румунія «Тирговіште» 21 (2)
1985–1986 Румунія «Прогресул»  ? (?)
1986–1988 Румунія «Глорія» (Бузеу) 39 (5)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1988–1990 Румунія «Прогресул» (помічник)
1991–1992 Румунія «Каллатіс Мангалія»[en]
1992–1993 Румунія «Рокар» (Бухарест)[en]
1993–1994 Румунія «Динамо» (Бухарест) (помічник)
1994–1997 Румунія «Стяуа» (помічник)
1997–1998 Румунія «Стяуа»
1999–2000 Румунія «Націонал»
2000 Болгарія «Літекс»
2001 Панама Панама
2002 Молдова «Шериф»
2002–2003 Туреччина «Анкарагюджю»
2003–2004 Вірменія Вірменія
2003–2004 Вірменія «Пюнік»
2004 Румунія «Фарул»
2005 Румунія «Оцелул»
2005–2006 Кувейт Кувейт
2007–2008 Кіпр «Аріс»
2009 Кіпр АЕЛ
2009–2010 Румунія «Стяуа»
2010 Румунія «Астра» (Плоєшті)
2010–2011 Кіпр АЕЛ
2011 Румунія «Міовень»
2011–2012 Кіпр «Аполлон»
2012 Румунія «Стяуа»
2012–2013 Молдова «Шериф»
2013–2014 Кувейт «Аль-Сальмія»
2015–2016 Румунія «Петролул»
2017– Румунія Румунія (техн.дир.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Міхай Стойкіце (рум. Mihai Stoichiță, нар. 10 травня 1954, Бухарест) — румунський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року обіймає посаду технічного директора збірної Румунії.

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

Народився 10 травня 1954 року в місті Бухарест. Вихованець футбольної школи клубу «Динамо» (Бухарест).

У дорослому футболі дебютував 1973 року виступами за команду «Джиул» (Петрошань), в якій провів один сезон, вигравши свій єдиний трофей як гравець — Кубок Румунії. Наступний сезон гравець провів у столичному клубі «Аутобузул»[en], але 1975 року повернувся до клубу «Джиул» (Петрошань). Цього разу провів у складі його команди шість сезонів.

З 1981 року два сезони захищав кольори команди «Прогресул», після чого недовго пограв за «Тирговіште», а протягом 1985—1986 років знову захищав кольори «Прогресула».

1986 року перейшов до клубу «Глорія» (Бузеу), за який відіграв 2 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Глорія» (Бузеу) у 1988 році.

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1988 року, увійшовши до тренерського штабу клубу «Націонал», де пропрацював з 1988 по 1990 рік, після чого очолював нижчолігові команди «Каллатіс Мангалія»[en] та «Рокар» (Бухарест)[en].

Влітку 1993 року Стойкіце став помічником Флоріна Халагяна в «Динамо» (Бухарест), а після його звільнення перейшов до стану головних ворогів «динамівців» клубу «Стяуа», де став допомагати Думітру Думітріу. Команда виграла в наступні три роки три чемпіонських титули, а після того як Думітріу влітку 1997 року покинув команду, Стойкіце став його наступником і вигрів і наступний чемпіонат у 1998 році, його перший титул на посаді головного тренера. У вересні того ж року він виграв з клубом і Суперкубок Румунії, але вже наступного місяця покинув команду.

Влітку 1999 року він став головним тренером «Націонала» і закінчив з командою сезон 1999/00 на 9 місці, після чого тренував болгарський «Літекс», з якого пішов у жовтні 2000 року.

У січні 2001 року Стойкіце очолив збірну Панами, з якою зайняв лише 4-те місце на Центральноамериканському кубку, через що не пробився на Золотий кубок КОНКАКАФ 2002 року, тому вже влітку 2001 року був звільнений.

22 березня 2002 року прийняв пропозицію попрацювати у молдовському «Шерифу»[1], з яким у тому ж сезоні виграв «золотий дубль», але влітку покинув команду і наступного року тренував турецький клуб «Анкарагюджю».

У травні 2003 року румунський спеціаліст відправився до Вірменії, де очолив «Пюнік» та паралельно став тренувати і місцеву національну збірну. На клубному рівні Стойкіце виграв усі три трофеї — чемпіонат, Кубок і Суперкубок Вірменії, але збірна завершила кваліфікацію на чемпіонат Європи 2004 року на передостанньому четвертому місці у своїй групі, після чого його контракт не був поновлений влітку 2004 року і в наступні роки він працював на батьківщині, де тренував команди «Фарул» та «Оцелул».

2005 року Міхай став головним тренером збірної Кувейту, з якою не зумів вийти на Кубок Азії 2007 року, через що був звільнений в грудні 2006 року.

Згодом протягом 2007—2009 років очолював кіпрські команди «Аріс» та АЕЛ, а 2009 року вдруге у кар'єрі очолив «Стяуа». Втім цього разу привести столичну команду до чемпіонства він не зумів, і зайнявши лише 4-те місце у сезоні 2009/10 він покинув клуб. На наступний сезон він очолив інший місцевий клуб «Астра» (Плоєшті), але вже у серпні був звільнений після п'яти турів, в яких клуб здобув лише три очки. Через кілька тижнів він повернувся в АЕЛ, пропрацювавши там до лютого 2011 року.

У жовтні 2011 року він став головним тренером клубу «Міовень», але розірвав контракт лише через місяць на посаді, вкотре повернувшись на Кіпр, цього разу очоливши «Аполлон». Втім у березні 2012 року він виїхав з Кіпру, оскільки знову отримав можливість очолити «Стяуа». Щоправда і в сезоні 2011/12 він не міг привести «Стяуа» до чемпіонства, ставши лише третім і покинув клуб після закінчення сезону.

В 2012 році Міхай, через десять років, повернувся в тираспольський «Шериф», проте в квітні 2013 року румунський фахівець залишив Молдову, свій відхід він мотивував «особистими обставинами, що змусили його виїхати на батьківщину»[2].

З літа 2013 року він протягом року працював з кувейтським клубом «Аль-Сальмія». У жовтні 2015 року Стойкіце став головним тренером «Петролула», але після однієї перемоги у восьми іграх у січні 2016 року йому довелося покинути клуб, що опинився в зоні вильоту з вищого дивізіону.

З кінця січня 2017 року став технічним директором Футбольної федерації Румунії[3].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Джиул» (Петрошань): 1973–74

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Стяуа»: 1997–98
«Стяуа»: 1998
«Шериф»: 2001–02
«Шериф»: 2001–02
«Пюнік»: 2004
«Пюнік»: 2004
«Пюнік»: 2004

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Голоколосов покинул «Шериф». Український футбол. terrikon.com. 22 березня 2002. Архів оригіналу за 17 серпня 2013. Процитовано 6 серпня 2013.
  2. Тираспольский футбольный клуб «Шериф» сменил главного тренера. Архів оригіналу за 11 травня 2013. Процитовано 5 лютого 2019.
  3. Mihai Stoichiță a avut ofertă din Primera Division: "Îmi luasem și bilete de avion să mă duc să mă instaleze. Era visul meu!". Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 5 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]