Меланезійці

Меланезі́йці — група австронезійських народів, що населяють острови Меланезії в Тихому океані, що примикають до Австралії та Нової Гвінеї. Разом з Полінезією і Мікронезією складає регіон, званий Океанія. У перекладі з грецької слово «меланезія» означає «чорні острови». Расовий тип — австралоїдний з невеликим монголоїдним елементом, близькі до папуасів Нової Гвінеї і остров'ян Торресової протоки.

Меланезійці заселяють окремі прибережні райони Нової Гвінеї, а також архіпелаг Бісмарка (Нову Британію, Нову Ірландію, острови Адміралтейства), Соломонові острови, Вануату, Нову Каледонію, Фіджі, острови Тробріан і Луїзіада, острови Торресової протоки. Більшість цих островів має вулканічне походження, за розмірами вони більші, ніж полінезійські або мікронезійські, а природні ресурси багатші.

Чисельність[ред. | ред. код]

Соломонові острови: ареаре, квараае, саа, нгела, малуу, лау, фаталека, марово, тробріанці та ін. Цю групу об'єднують під назвою «народи Соломонових островів».
Вануату (Нові Гебриди): ефате, ндуїндуї, апма, танна, ленакел, великі намба, анейтьюм та ін.
Архіпелаг Бісмарка: толаї, кілівіла, нехан та ін.
Нова Каледонія: канаки (меланоновокаледонці), що включають групи пааче, аджийо, харачу, дегу, чамугі, ненгоне, ліфу, іаї та ін.
Фіджі: фіджійці, ротума.
Нова Гвінея: адзера, моту та ін.