Медолюб великий
| Медолюб великий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Meliphaga lewinii (Swainson, 1837) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Медолюб великий[2] (Meliphaga lewinii) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Ендемік Австралії. Вид названий на честь австралійського маляра Джона Левіна[en].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 20-22 см. Забарвлення переважно тьмяно-зеленувато-сіре. На скронах великі жовтуваті плями у формі півмісяця, за дзьобом вузькі жовтуваті смуги. Махові пера мають жовтуваті края, помітні в польоті. Дзьоб чорний, очі сірувато-блакитні. У молодих птахів очі карі.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- M. l. amphochlora Schodde, 1989 — схід півострова Кейп-Йорк, північно-східний Квінсленд;
- M. l. mab (Mathews, 1912) — східний Квінсленд;
- M. l. lewinii (Swainson, 1837) — від південно-східного Квінсленду до південної Вікторії.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Великі медолюби мешкають на сході Австралії. Вони живуть в тропічних лісах і чагарникових заростях, на полях і плантаціх, в парках і садах. Зустрічаються поодинці, парами або зграйками до 10 птахів. Живляться ягодами і дрібними плодами, а також комахами і нектаром. Сезон розмноження триває з вересня по січень. Гніздо чашоподібне, зроблене з рослинного матеріалу, скріпленого павутинням, встелене м'яким матеріалом. в кладці 2-3 яйця. Інкубаційний період триває 14 днів, пташенята покидають гніздо через 14 днів після вилуплення.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Meliphaga lewinii. Архів оригіналу за 25 лютого 2021. Процитовано 7 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Honeyeaters. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 07 квітня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Longmore, N.W. 1991. The Honeyeaters & their Allies of Australia. Angus and Robertson and the National Photographic Index of Australian Wildlife, Sydney.
- Pizzey, G. & Knight, F. 1997. Field Guide to the Birds of Australia. Angus and Robertson, Sydney.
- Schodde, R. & Mason, I. 1999. The Directory of Australian Birds: Passerines. CSIRO Publishing, Collingwood, Victoria.
- Schodde, R. & Tidemann, S.C. (eds) 1990. Reader's Digest Complete Book of Australian Birds (2nd Edition). Reader's Digest (Australia) Pty Ltd., Sydney.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |