Літургійна румунська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Літургі́чна руму́нська мо́ва, або церко́вноруму́нська мо́ва (рум. limba liturgică românească, рум. româna liturgică / româna bisericească; старорум.[ru] румѫна бисѣричаскъ) — форма румунської мови, що вживалася у східнороманських православних, а потім і греко-католицьких церковних службах та веденні церковного діловодства у східно-романських землях з XVI століття. Характеризувався сильним церковнослов'янським впливом за одночасного збереження низки латинських архаїчних термінів часів раннього християнства. Хоча достовірних слідів поширення будь-якого християнства в Римській Дакії 101—271гг. поки не виявлено, мовний аналіз румунської мови, а також деякі знахідки (Б'єртанський дар IV століття) дозволяють судити про те, що християнізація романського населення, що залишилося, відбулася в напрямку з півдня на північ у IV—V століттях, тобто до приходу слов'ян. У цьому ранній римський обряд носив галло-римський характер остаточно X століття, що його витіснили православні культові атрибути.

Створена в 1865 році Румунська православна церква пориває з церковнослов'янською мовною традицією[1] і починає використовувати під час служби літургійну румунську мову.[2]

Латинські архаїзми

[ред. | ред. код]
  • бисерикэ (церква) (вкрай архаїчний термін)
  • Думнезеу (Бог)
  • круче (хрест)
  • ынӂер (англ) (ӂ=g, j як в англійських іменах George, John)
  • ботез (хрещення)
  • мынека
  • минека
  • пэресимь
  • веспяринэ
  • преот
  • тотдяуна = пуруря та ін.

Слов'янізми

[ред. | ред. код]
  • службэ
  • избэви
  • сфынт (святий)
  • жертфэ
  • маслу
  • духовническ
  • неказ = скырбэ (обидва слов'янізми)
  • милэ
  • славэ
  • рэскумпэрэтор = избэвитор
  • майкэ

Романо-слов'янські церковні дублети

[ред. | ред. код]
  • acoperământ /акопeрэмынт/ = procovăț /проковэц/ — «покрив»
  • altar /алтар/ = jertfelnic /жертфелник/ - «вівтар»
  • alunga /алунга/ = goni /гонь/ - "виганяти"
  • asupri /асупри/ = prigoni /пригонь/ - «переслідувати»
  • asuprire /асуприрe/ = năvălire /нэвэлирe/
  • binecuvînta /бинекувынта/ = blagoslovi /благослови/
  • ceată /чятэ/ = cin /чин/
  • cerbice /чербиче/ = grumaz /грумаз/
  • cumândă /кумындэ/ = pomană /поманэ/
  • cumineca /куминека/ = împărtăși /ымпэртэши/, pricestui /причестуи/
  • cuminecătură /куминекэтурэ/ = împărtășanie /ымпэртэшание/
  • cuprinde /куприне/ = împila /ымпила/
  • dezlegare /дезлегарe/ = otpust /отпуст/
  • după-cinar /дупэ-чинар/ = pavecerniță /павечерницэ/
  • împlini /ымплини/ = săvârși /сэвырши/
  • împresura /ымпресура/ = obijdui /обиждуи/
  • îndurare /ындураре/ = milostivire /милостивире/
  • înserat = vecernie
  • luminătoare, luminăndă = svetilnă
  • laude = hvalite
  • martor /мартор/ = mucenic /мученик/
  • mări, mărire = slavă, slăvi
  • mâneca = a se scula foarte de dimineață
  • mânecat = utrenie
  • mântui, mântuire = izbăvi, izbăvire
  • miezo[a]ră = mijloceas
  • necaz = scârbă
  • nevoință = osârdie
  • o[a]ră = ceas
  • orologiu = ceaslov, polostav
  • patrafir = epitrahil
  • pănură = felon
  • răutate, răutăcios = pizmă, pizmaș
  • răscumpărător = izbăvitor
  • sărac = ticălos
  • scăpa, scăpare = izbăvi, izbăvire
  • șerb = rob
  • pururea = totdeauna
  • viers = glas
  • comoară = vistierie
  • carte = cnigă[3]

Імена

[ред. | ред. код]
  • Acaţiu (Акаціу) = Акакі
  • Блаж = Власіє
  • Laurenţiu (Лауренціу) = Lavrentie (Лаврентіє)
  • Sergiu (Серӂіу) = Serghie (Сергіє)
  • Vicenţiu (Vincenţiu) (Віченціу) = Vichentie (Вікентіє).

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мусорин А. Ю. Славянские языки православного мира [Архівовано 2022-03-30 у Wayback Machine.] — С. 109—110
  2. Braniște Valeriu De la Blaj la Alba Iulia: articole politice — Timișoara: Facla, 1980 — P. 313
  3. Definitie: cnigă | DEX online. Архів оригіналу за 3 березня 2021. Процитовано 29 квітня 2022.