Люцерна посівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Люцерна посівна
Medicago sativa
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Люцерна (Medicago)
Секція: M. sect. Medicago
Вид:
Люцерна посівна (M. sativa)
Біноміальна назва
Medicago sativa

Люцерна посівна[1], люцерна сійна[2] (Medicago sativa) — квітуча багаторічна рослина з родини бобових (Fabaceae). Культивується як кормова культура. У Великій Британії, Австралії та Новій Зеландії, вона відома як англ. lucerne або англ. alfalfa. Одна з найцінніших рослин для польового травосіяння.

Люцерна посівна (або часом називається синя люцерна) та її природні гібриди з жовтою у Європі з'явилися давно: спершу в стародавній Греції, куди вона була завезена з Мідії (Іран) персами під час воєн, які вони вели проти Греції (середина першого тисячоліття до н. е.). Тому у Греції її називали «медікай» — мідійська трава, а в стародавньому Римі, куди вона потрапила з Греції, — герба медіка.[3]

На вигляд люцерна посівна нагадує конюшину — квітки темно- і світло-синього кольору, біб округлий, з 1–3 обертами спіралі, кущ — прямостоячий (висота стебла 80–150 см), злегка розлогий під кінець вегетації, насінина палево-жовта.[3]

Розрізняють укісний, пасовищно-укісний і пасовищний екотипи. Укісний екотип має напіврозлогу розетку весняного відростання і прямостоячий кущ; пасовищно-укісний — розлогу розетку весняного відростання і напіврозлогий кущ; пасовищний екотип — сланку розетку і напівсланку форму куща.[3]

Використання

[ред. | ред. код]
Поле люцерни посівної

Одна з найцінніших рослин для польового травосіяння. У сіні люцерни, зібраному у фазі бутонізації міститься до 10 % білка, а у висушеному листі — до 20 % білка, який за якостями не поступається білку курячих яєць. У люцерні є багато вітамінів, фосфору і кальцію 100 кг люцернового сіна містить 52 к.о., у 100 кг зеленої маси — до 20 к.о.[4]

Висока кормова цінність люцерни поєднується з її високою продуктивністю. Вона швидко відростає (3-4 рази протягом вегетаційного періоду) і може давати впродовж літа ніжний поживний корм. Урожайність зеленої маси може становити 400—600 ц/га, сіна 50-120 ц/га і більше.[4]

Шкідники

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  2. Medicago sativa // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. а б в Рослинництво: Підручник [Архівовано 16 жовтня 2009 у Wayback Machine.], О. І. Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко — К.: Аграрна освіта, 2001. — 591 с.
  4. а б Люцерна: Технологія вирощування люцерни [Архівовано 13 березня 2008 у Wayback Machine.], Портал «Аграрний сектор України»

Джерела

[ред. | ред. код]