Крип'якевич-Цегельська Олександра Артемівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександра Артемівна Крип'якевич-Цегельська
світлина початку 1970-х
Народження 27 травня 1944 (80 років)
Стрий
Країна Україна Україна
Навчання Львівський інститут прикладного і декоративного мистецтва
Діяльність художниця
Член Національна спілка художників України
Батько Цегельський Артемій
Мати Цегельска (Скобельська) Марта
У шлюбі з Крип'якевич Роман Іванович
Діти Крип'якевич-Димид Іванна Романівна
Брати, сестри Тягнибок (Цегельська) Богдана Артемівна
Родичі Тягнибок Олег Ярославович, Тягнибок Андрій Ярославович (племінники), Михайло Димид (зять), Димид Артемій Михайлович (онук)

Олександра Артемівна Крип'якевич-Цегельська (нар. 27 травня 1944, Стрий) — українська художниця декоративного тексти­лю, громадська діячка; член Спілки художників України з 1987 року. Дочка греко-католицького священника Артемія Цегельського, дружина матеріалознавця Романа Крип'якевича з 1967 року[1]. Тітка політика Олега Тягнибока.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 27 травня 1944 року в місті Стрий Дрогобицької області (нині Львівська область) у родині греко-католицького священника. 1946 року її сім'ю було заслано в Сибір, де дівчинка й провела дитинство. 1956 року разом із сім'єю оселилась у Львові. 1961 року поступила до Львівського інституту прикладного і декоративного мистецтва, де навчалася спершу на відділі художньої кераміки, згодом перевелася на відділ ткацтва[1]. Її викладачами були Карло Звіринський та Роман Сельський. Одночасно з 1964 року до закінчення навчання у 1967 році, працювала в інституті. Брала участь у все­українських, всесоюзних та міжнарних мистецьких виставках з 1962 року. З 1970 по 1977 роки викладала у Львівській дитячій художній школі, а з 1979 по 1994 роки працювала на Львівському художньо-виробничому комбінаті.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 19701980-х роках у домі Олександри Артемівни видавали й переховували нелегалну літературу, зустрічалися дисиденти та політв'язні.

З 1980-х років брала активну участь у боротьбі за відродження Української греко-католицької церкви. Була членом 1-ї делегації до Риму на зустріч з кардиналом Мирославом-Іваном Любачівсь­ким і папою Іваном-Павлом ІІ.

Була в числі організаторів 1-го з'їзду Руху у Львові, учасниця з'їзду Руху в Києві. З 1991 року — голова організації «Українська молодь — Христові». 1992 року стала співзасновницею часопису «Вірую» та у 1997 році Доброчинного фонду святого Во­­лодимира.

Творчість[ред. | ред. код]

Авторка сюжетно-тематичних килимів, театральних завіс, декорацій, сценічних костюмів, оздоблення інтер'єрів. Серед робіт гобелени:

Деякі роботи художниці зберігаються у Львівському музеї етнографії та художнього промислу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Ukrainian unofficial». Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 14 листопада 2020.

Література[ред. | ред. код]