Кратил (діалог)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Кратил, або про правильність імен» (дав.-гр. Κρατύλος ἢ περὶ ὀρθότητος ὀνομάτων) — один із діалогів Платона.

Розв'язувана Платоном проблема цього діалогу — чи можуть імена слугувати пізнанню речей. У діалозі «Кратил» беруть участь три співрозмовника: Сократ, Гермоген, як прибічник теорії умовного зв'язку між іменами й речами, і Кратил, як прихильник теорії про природний зв'язок.

Композиція діалогу

[ред. | ред. код]
  • Вступ
  • Критика теорії умовного походження імен, тобто суб'єктивізму в навчанні про мову
  • Питання про правильність імен
  • Критика релятивізму в навчанні про імена
  • Гносеологічні висновки із запропонованої вище теорії імен

Платон висловлює думки щодо явищ звуконаслідування, деетимологізації, внутрішньої форми, існування в мові первинних (непохідних) та вторинних (похідних) слів, зв'язку між речами та поняттями про них, способів збагачення словника мови (запозичень, скорочень, словоскладань тощо) і т. д.

Посилання

[ред. | ред. код]