Користувач:KHMELNYTSKYIA/Чернетка/6
Войшвілт (Воишвилтъ; пом. 1370) — литовський нобіль XIV століття.
За своїм статусом він був або боярином, або дрібним князем, але до Гедиміновичів не належав. Походив з Упитської землі, де і досі є село Вайшвільчай, згадане в 1368 й 1398 роках, — імовірно, первісне володіння Войшвілта[1]. Також разом з якимось Ритом держав Логойськ[2].
14 серпня 1358 року «князі та бояри» Патрикій, Войшвілт, Айкша, Олізар та Васько Кирдеєвич (Patryky, Woyszwylt et Aykszy, Olyazar et Waskonem Kerdeyewycz) підписали із Мазовією договір про встановлення меж. Як зазначив дослідник Олег Ліцкевич, нобіль діяв від імені вел. кн. Ольгерда. В 1350–60-их роках він же керував демаркацією кордону з Лівонією, а 7 листопада 1367 спільно з Володимиром Ольгердовичем, Стирпейком і Кейстутом підписав договір з Тевтонським орденом[1][3][4].
Польський хроніст XV століття Ян Длугош першим хибно означив Войшвілта сином Кейстута, цю думку перейняла Хроніка Биховця, а згодом Мацей Стрийковський і Йоахим Бельський. Так само сином Кейстута Войшвілт був названий під 1359 р. в так званому уставі Ольгерда про креви — безсумнівному фальсифікаті Теодора Нарбута[5].
За даними Германа Вартберзького, Войшвілт (Wezewilte, nobilis satrapa) загинув від холоду 1370 р. після відступу литовського війська внаслідок поразки при Рудау.
- ↑ а б Ліцкевіч А. Гародня і Гарадзенскі рэгіён у другой палове XIII—XIV ст.: назва і межы // Гарадзенскі палімпсест 2012. Людзі даўняй Гародні. XV—XX стст. — 2013. — С. 25-26.
- ↑ Насевіч В. У складзе Вялікага княства Літоўскага. Пад уладай Гедымінавічаў (XIV — пачатак XVI ст.) // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Лагойскага р-на. У 2 кнігах. Кн. 1-я. — 2003.
- ↑ Wojtkowiak, Z. Północna granica Litwy w średniowieczu. «Limites inter Litvaniam et Livonia» z 1473 / Z. Wojtkowiak // Poznań-Wilnu. Studia historyków w roku tysiąclecia Państwa Litewskiego. — Poznań: Wyd-wo Poznańskie, 2010. — S. 244.
- ↑ Dorna, M. Akt delimitacji litewsko-inflanckiej z 7 lipca 1473 roku / M. Dorna // Lituano-Slavica Posnaniensia. — 2013. — № 14. — S. 93.
- ↑ Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy… — S. 160.
- Лицкевич О. В. «Летописец великих князей литовских» и «Повесть о Подолье»: опыт комплексного критического разбора. — СПб : Дмитрий Буланин, 2019. — С. 388-389. — ISBN 978-5-86007-918-2.