Констанція Буйло
| Констанція Буйло | ||||
|---|---|---|---|---|
 Констанція Буйло та її чоловік Віталій Калечиць у день весілля 7 червня 1916 | ||||
| Народилася |
14 січня 1893 Вільнюс, Російська імперія | |||
| Померла |
5 листопада 1986 (93 роки) Москва, СРСР | |||
| Поховання | Вішнево | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Білорусь | |||
| Діяльність | драматургиня, поетка, письменниця | |||
| Сфера роботи | поезія[1] | |||
| Мова творів | білоруська | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
 Констанція Буйло у Вікісховищі | ||||
Констанція Антонівна Колечиць, псевдонім: Констанція Буйло (біл. Канстанцыя Антонаўна Буйло, Канстанцыя Буйло, нар.14 січня 1893 року, м. Вільнюс — пом.4 червня 1986, м. Москва) — білоруська поетеса[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася в сім'ї графа Тишкевича. Хрещена 17 січня 1893 у Вільнюській церкві Святого Якова. Початкову освіту здобула вдома з домашніми вчителями. Закінчила короткотермінові курси для вчителя у Вільнюсі (1914).
Тут Канстанція познайомилася з Максимом Горецьким. Дружила з Владиславом Луцевичем. Викладала в селі Горне Скробово (1912–1913), де навчала сина пана Девчапольського. А. Шоцький зазначає, що К. Буйло кілька разів навідувалася до Крошина, Завосся, Тугановичів, Колдичівського озера і бувала в місцях, пов'язаних із життям філоматів та філаретів[3].
Завідувала білоруською книгарнею в Полоцьку (1915–1916)[2], але у зв'язку з її закриттям переїхала працювати до Земського союзу.
7 червня 1916 вона вийшла заміж за Віталія Калечиця, сина придворного радника, який походив зі шляхти Мінського повіту (заарештований у 1933).
Після Жовтневої революції працювала статисткою у Волоколамському райвиконкомі робітничих і солдатських депутатів, бухгалтером радгоспу «Данилкове». У 1923 переїхала до Москви, до чоловіка, де прожила до самої смерті на Ціхвінському завулку, № 11.
Працювала на заводі «Агроном» (1929–1934), начальником відділу збуту Політехнічного союзу (1934–1940), у 1940–1951 — начальником оперативного відділу, потім в.о. Заступника директора Центрального управління ветеринарної підтримки тресту «Союзветзабпром».
Померла в Москві 4 червня 1986. У 1989 році урну з її прахом було передано у Вішнево (Воложинський район)[4] .
Творчість[ред. | ред. код]
Друкуватися почала у 1909, публікуючи свої перші вірші в «Нашій Ниві» під ім'ям свого брата Едуарда — «Хвоя», надіслані з Адравонжів Ошмянського району («Наша Нива», № 9) та «Скоро Зима» («Наша Нива»., № 46). За іншими джерелами, це була надрукована поема «Лес» (1903)[5]. Видавалася під своїм ім'ям з 1910. У 1914 Білоруське видавниче товариство видало дебютну збірку віршів К. Буйло — «Курганна квітка»[6] (1914, Вільнюс, друкарня Мартіна Кухти; факсимільне видання в 1989), під редакцією Я. Купали[2] та за проєктом Язепа Дроздовича.
До середини 1940-х майже 20 років не друкувалася.
Авторка збірок віршів"Світанне" (1950), «На адноўленай зямлі» (1961), «Май» (1965), «Роднаму краю» (1973). Вийшли вибрані твори (1954), «Выбранае» (1968, 1976), вибрані твори у 2-х томах (1981). Написала книги віршів для дітей «Юрачка» (1957), «У бляску зор» (1968), «Вясной» (1984). Багато віршів поетеси покладено на музику. Особливо добре відома пісня «Люблю», яка стала народною[2].
Максим Горецький у своїй «Історії білоруської літератури» вважав її «найвидатнішою після Алоїзи Пашкевич жіночою силою в нашій поезії»[7].
Авторка п'єс «Кветка папараці» (1914) та «Сягонняшнія і даўнейшыя» (1914, постановка в 1921).
Нагороди[ред. | ред. код]
Нагороджений орденом «Знак Пошани» та медалями.
На честь Канстанції Буйло названа вулиця в Мінську, меморіальна дошка на Вишневській середній школі Воложинського району, яка присвячена її імені[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ а б в г Буйло Констанция Антоновна // Биографический справочник. — Мн. : «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 87.
- ↑ Ляшук В. Я., Снітко Г. М. Літаратурная Берасцейшчына: краязнаўчыя нарысы, партрэты, артыкулы / В. Я. Ляшук, Г. М. Снітко. — Мінск : Литература и Искусство, 2008. — С. 190. — ISBN 978-985-6720-29-4.
- ↑ .
- ↑ Канстанцыя Буйло // Першацвет адраджэння: Вучэб. дапам. па беларус. літ. для ст. кл. сярэд. шк. / Склад. М. А. Федасеенка, Т. П. Прохарава, Г. М. Разанава і інш. — Мн.: Нар. асвета, 1995. — С. 318—319. — 511 с. — ISBN 985-03-0216-X.
- ↑ .
- ↑ Гарэцкі, М. Буйло, Канстанцыя // Гісторыя беларускае літэратуры. — Выданьне другое (папраўленае). — Вільня : Віленскае выдавецтва Б. Клецкіна, 1921. — С. 198—199.
- ↑ Канстанцыя Буйло (рос.). Отдел образования Барановичского районного исполнительного комитета. 6 снежня 2011.[недоступне посилання]
Література[ред. | ред. код]
- Беларускія пісьменнікі (1917—1990): Даведнік; Склад. А. К. Гардзіцкі. Нав. рэд. А. Л. Верабей. — Мн.: Мастацкая літаратура, 1994. — 653 с.: іл. ISBN 5-340-00709-X
- Буйло Канстанцыя // Беларускія пісьменнікі: Біябібліяграфічны слоўнік. У 6 т. / пад рэд. А. І. Мальдзіса. — Мн.: БелЭн, 1992—1995.
- І. У. Саламевіч. Буйло Канстанцыя Антонаўна // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш.. — Мн.: БелЭн, 1996. — Т. 3: Беларусы — Варанец. — С. 320—321. — 511 с. — ISBN 985-11-0068-4 (т. 3), ISBN 985-11-0035-8.
- Буйло К. …Коціцца рэха: Вершы, паэмы, лісты // Уклад. і прадм. Д. Чаркасавай. — Мн.: Маст. літ., 1993. — 287 с. — ISBN 5-340-01327-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Творы Канстанцыі Буйло на сайце «Беларуская Палічка» [Архівовано 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Творы Канстанцыі Буйло на сайце «Родныя вобразы» [Архівовано 16 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Кароткая біяграфія на сайце «Адраджэнцы Беларусі» [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.]