Козлишин Тарас Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Козлишин Тарас Миколайович
Козлишин Тарас "...у боротьбі не за Мир, а за Перемогу"
Загальна інформація
Народження 24 травня 1980(1980-05-24)
Смерть 26 лютого 2022(2022-02-26) (41 рік)
Київ
(важке поранення)
Національність українець
Alma Mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Псевдо «Карай»
Військова служба
Роки служби 2015—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили Добровольчі військові формування
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 «ОУН»
Війни / битви

Російсько-українська війна

Тара́с Микола́йович Козли́шин (позивний «Карай»; 24 травня 1980, м. Рівне  — 26 лютого 2022 Київ) — український доброволець, державний службовець, один з польових командирів Добровольчого батальйону ОУН, 93 ОМБр, випускник ННІ міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народження, навчання, служба, діяльність[ред. | ред. код]

Народився 24 травня 1980 року в Рівному, проживав у Києві. Навчався у ЗОШ № 23, потім у Рівненському ліцеї-інтернаті. З 1997 по 2002 — в Рівненському інституті слов'янознавства Київського славістичного університету на факультеті міжнародних відносин за спеціальністю «Міжнародне країнознавство».

У 2002 р. вступив у Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка на факультет міжнародних відносин, де навчався на магістратурі за програмою TEMPUS TACIS[1]. Певний час працював у Національній службі посередництва та примирення. Про неминучість війни Тарас говорив ще у 2004 році. Також з 2004 р. продовжує навчання в Німеччині у Вюрцбурзькому університеті Юліуса Максиміліана.

Активна патріотична діяльність[ред. | ред. код]

Брав участь у мітингах на підтримку Помаранчевої революції у Брюсселі.

У 2007 р. повертається в Україну — працює в сімейному бізнесі.

У 2013 брав активну участь у Революції гідності[2].

Після спроби російської анексії Криму займається волонтерською діяльністю, бере активну участь у політичних акціях.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

У 2015 р. пройшовши вишкіл у Добровольчий батальйон ОУН та брав участь у бойових діях в складі батальйону як рядовий, стрілець, кулеметник, розвідник. З початку 2015 р. по липень 2016 р. воював у селищі Піски, з червня 2016 р. по липень 2017 р. у селі Кримське сектору «Б» та тодішнього сектору «А» зони проведення АТО. За 4 ротації — 4 рази отримав поранення[3], мав контузію.

Багаторазово бував на передовій волонтером, а також аеророзвідки: із-за зміни розташування 93 ОМБр, оздоровлення або коли добровольчі формування не допускали до участі у військових діях в часи т.з. «перемир'я»[4].

З 24 листопада 2015 р. — командир резервної сотні «ОУН-Прикарпаття», керівник навчального вишколу[5]. З серпня 2016 р. — був заступником голови проводу Добровольчого Руху ОУН з політичних питань. Коли не брав участі у бойових діях, організовував фотовиставки[6], які інформували суспільство про реальні події, що відбуваються на сході країни; забіги у пам'ять про загиблих побратимів[7]; певний період був ведучим на радіо «Голос Донбасу».

Перебував у керівному складі правління ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» в Рівненській області[8].

У жовтні 2016 р. розпочав презентації фотовиставки «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни», де представив, зокрема, фотографії, зроблені особисто та побратимами батальйону у зоні бойових дій[9].

У лютому 2022 р. «Карай» знову зі зброєю в руках став на захист рідної землі. Помер від важкого поранення, отриманого у бою з окупантами поблизу метро Берестейська 26 лютого 2022 року[10].

1 березня 2022 похований у місті Рівне на Алеї Героїв кладовища «Нове».[11][12].

Висловлювання та публікації[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
"У боротьбі не за МИР, а за ПЕРЕМОГУ!" — історія Героя Тараса Козлишина. "НАШІ.Реальність сьогодення" на YouTube // ITV media group. — 2022. — 6 листопада.
У Рівному попрощалися з бійцем Тарасом Козлишиним на YouTube // Суспільне Рівне. — 2021. — 1 березня.
 "Волонтерство для України...". Відеонотатки від друзів-журналістів у соцмережі «Facebook» // Тарас Козлишин. — 2016. — 9 лютого.
День на Думской. Тарас Козлишин на YouTube // DumskayaTV. — 2016. — 2 серпня.

В одному з інтерв'ю Тарас Козлишин сказав: «Війна — це таке театральне дійство, яке відбувається в тебе на очах і яке переграти другий раз не вийде. Людина вийшла, зіграла свою роль — і померла. І як би ти не хотів, аби вона залишилася живою, як би не хотів повернути час назад і переграти все по новому — це неможливо. Це дуже страшно. Це поламані долі, життя… Це страждання і сльози, це матері без синів, це молоденькі вдови. Покалічені, знедолені хлопці, які віддали своє здоров'я, руки-ноги за свою країну…».

За два роки до повномасштабного вторгнення Тарас Козлишин опублікував у фейсбук фото власної руки у тактичній рукавичці з кулею, від якої чудом вцілів, та ворожою стрічкою, і написав: «У кожного, хто пройшов крізь вогонь війни, є свої сторінки душі, прочитати які можуть лише одиниці… Та й то не завжди. В мене теж є таке цінне. Це і пам'ять про, живих ще, полеглих побратимів і деякі речі, що мають неспівмірну їм цінність. Серед них і куля, що була випущена ворогом. Вона мала б влучити у ціль, та на її шляху була моя ліва рука і бокова пластина бронежилета. Лише згодом, при реконструкції траєкторії польоту кулі через руку і сліду в пластині я усвідомив, що летіла вона в серце. Це ворожа стрічка. Вона була знята з ворожого автомата, добутого в бою. Як символ-трофей для мене має значення здобутого саме в бою ворожого знамена. На ній ворожа кров. Це і мої тактичні рукавички. В них я пройшов всі свої бойові пригоди. Шкіра на них розм'якла від поту. На них ворожа кров. Саме в них попік долоню, тримаючи розпечений ствол автомата у зловісному бою 18.07.2016 року. Вони, наче символ клятви одвічної боротьби, скріпленої ворожою і моєю кров'ю. Є, звісно, і інші речі, з якими мене пов'язує пам'ять про війну. Однак саме ці особливі. Через присутність саме цих речей казав, кажу і буду казати — Наш Бій Ще Попереду!»[13].

7 листопада 2016 р. в одному зі своїх віршів Тарас написав: «…У сильного тата є слабкість — це діти. У мужнього тата є страх за дитя. Кожен татусь вміє мліти, радіти, Заради дитини віддати життя»… На жаль, сумна звістка про героїчний чин застала зненацька[14].

Родина[ред. | ред. код]

Дружина Олеся, троє дітей[15].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

8 липня 2022 р. Рівненська міська рада на честь Тараса офіційно затвердила перейменування вулиці Жукова на вулицю Тараса Козлишина[16].

22 серпня 2022 р. рішенням № 2408 Рівненської міської ради Тарасові Козлишину посмертно надано звання «Почесний громадянин міста Рівного»[17].

Українські ветерани провели маратон на вшанування Тараса Козлишина та інших трьох воїнів, які також готувалися до маратону в США, але загинули в боях за Україну[18].

Пам'яті нагородженому численними народними нагородами другу Наталією Крісман присвячені рядки «Караю, Караю!»[19].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Шевченківці, які загинули в російсько-українській війні з 2014 року. ТАРАС КОЗЛИШИН [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Інформаційно-обчислювальний центр КНУ
  2. ↑ Вічна Пам'ять Загиблим Героям Майдану! Сумуємо… [Архівовано 27 вересня 2023 у Wayback Machine.] // Berlin-visual.com
  3. ↑ У Чернівцях триває фотовиставка «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни» [Архівовано 2023-09-29 у Wayback Machine.] // Новини в газеті Версії
  4. ↑ «Невеликий сюрприз від наших друзів-журналістів…» [Архівовано 2023-09-28 у Wayback Machine.] // Jana Plotnikova
  5. ↑ Добровольчий батальйон ОУН розпочинає свою навчальну роботу на Прикарпатті [Архівовано 24 листопада 2015 у www.facebook.com] // Резервна сотня ОУН Прикарпаття
  6. ↑ У Рівному відбудеться фотовиставка бійця батальйону ОУН [Архівовано 22 жовтня 2016 у charivne.info] // Інтернет-портал «ЧаРівне.інфо»
  7. ↑ У Києві відбудеться забіг у пам'ять загиблих воїнів АТО [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Укрінформ
  8. ↑ У Києві відбудеться забіг у пам'ять загиблих бійців АТО [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Главком
  9. ↑ У Рівному відкрили фотовиставку «Добровольчий батальйон ОУН: два роки війни» [ФОТО] [Архівовано 2023-09-29 у Wayback Machine.] // ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1
  10. ↑ Журналісти показали наслідки битви біля метро Берестейська у Києві (відео) [Архівовано 26 лютого 2022 у www.stopcor.org] // СтопКор — антикорупційні новини України
  11. ↑ Рівняни попрощались з Героєм Тарасом Козлишиним (Караєм) [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Horyn.info
  12. ↑ Сьогодні Рівне прощатиметься з Героєм Тарасом Козлишиним [Архівовано 2023-09-29 у Wayback Machine.] // ТОВ "Телерадіокомпанія Рівне 1
  13. ↑ «Час невблаганний. Ми ніколи вже не будемо такими, як були „тоді“…» [Архівовано 20 вересня 2020 у www.facebook.com] // Тарас Козлишин
  14. ↑ Рівне прощатиметься з Героєм Тарасом Козлишиним, загиблим під час оборони Києва (ФОТО) [Архівовано 2023-09-29 у Wayback Machine.] // Радіо Трек
  15. ↑ Олег Володарський: «Ти помолись, Олесю, за нього…» [Архівовано 7 листопада 2018 у blog.i.ua] // Blog.i.ua
  16. ↑ На честь кого і чого названі вулиці у Рівному: роз'яснення про перейменування [Архівовано 15 липня 2022 у topnews.rv.ua] // Стрічка новин Рівного
  17. ↑ Почесні громадяни міста Рівного [Архівовано 2023-04-06 у Wayback Machine.] // Рівненська міська рада та її виконавчий комітет
  18. ↑ Українські ветерани провели маратон [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // «Свобода» — газета української громади в Америці
  19. ↑ Пам'яті Тараса Козлишина (друга Карая) [Архівовано 2023-09-27 у Wayback Machine.] // Roman Koval

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Козлишин_Тарас_Миколайович&oldid=41955971