Кищак Степан Іванович

Кищак Степан Іванович
Народився	12 січня 1928(1928-01-12) Балутянка, Ґміна Риманів, Сяніцький повіт, Львівське воєводство, Польська Республіка
Помер	19 травня 2017(2017-05-19) (89 років)
Країна	Польська Республіка  СРСР  Україна
Діяльність	різьбяр по дереву, викладач
Alma mater	ЛДУ імені Івана Франка (1952)
Заклад	Львівський політехнічний інститут і Львівська національна академія мистецтв
Членство	Спілка радянських художників України
Батько	Кищак Іван Миколайович
Брати, сестри	Кищак Василь Іванович
У шлюбі з	Кищак Тереза Степанівна
Діти	Кищак-Федоро Ольга Степанівна
Нагороди

Степан Іванович Кища́к (нар. 12 січня 1928, Балутянка — пом. 19 травня 2017) — український майстер різьблення по дереву і педагог; член Спілки радянських художників України з 1962 року. Син різьбяра Івана Кищака, брат різьбяр Василя Кищака, чоловік майстрині писанкарства Терези Кищак, батько майстрині декоративно-ужиткового мистецтва Ольги Кищак-Федоро.

Біографія

Народився 12 січня 1928 року в селі Батулянці (нині Коросненський повіт Підкарпатського воєводства, Польща). Закінчивши початкову школу у рідному селі, успішно здав вступні іспити до Української учительської семинарії в Криниці, де навчався протягом 1941—1944 років. Мистецтва різьби навчався у батька, брата та односельчан.

У серпні 1945 року був депортований до Тернопільської області, жив у селі Гутисько, а згодом у місті Бережанах, де у 1946 році екстерном закінчив педагогічну школу. Педагогічну діяльність почав викладачем англійської мови у місті Жовкві та методистом в Інституті вдосконалення вчителів у Станіславові. Тут зорганізував цех лемківської різьби імені Лесі Українки при Станіславівській обласній художній спілці, якої сам був членом та завідуючим цеху різьби по дереву. Незабаром переселився до Львова. У 1952 році заочно закінчив факультет іноземних мов Львівського університету за спеціальністю англійська філологія.

Протягом 1952—1988 викладав англійську мову на кафедрі іноземних мов Львівської політехніки; з 1998 року працював старшим викладачем на кафедрі мов та літератури Львівської національної академії мистецтв, з 2010 року — приват-доцентом англійської мови. Жив у Львові в будинку на вулиці Ранковій, № 16. У власній майстерні у Львові на вулиці Ранковій 2008 року відкрив Музей лемківського різьблення і писанок імені Богдана-Ігоря Антонича. Помер 19 травня 2017 року.

Творчість

Працював в галузі різьби по дереву. Автор композицій і декоративних тарелей, палиць. Серед робіт:

скульптурні композиції

• «Жінка з яблуками» (1953; Національний музей українського народного декоративного мистецтва);
• «Цапики» (1956);
• «Гніздо яструба» (1957]);
• «Іванко та ведмідь» (1962);
• «Розмова Тараса Шевченка з чумаком» (1963; Шевченківський національний заповідник);
• «Боротьба лісова» (1965);
• «Карпатська ідилія» (1965);
• «Вепр» (1965);
• «Дикий кабан з кабанятами» (1965, варіант — 1978, Національний музей у Львові);
• «Цаплі» (1966);
• «Ведмідь-рибалка» (1968);
• «Хитрощі (Два лиси)» (1971);
• «Боротьба ведмедя з кабаном» (1971);
• «Свинарка» (1972);
• «Ведмідь» (1975);
• «Лісова казка» (1977);
• «Кінець Сталінської імперії» (1989);
• «Падіння Берлінського муру» (1989);
• «Боротьба лемків» (1997);

статуетки

• «Іванушка дурник» (1963);
• «Дика свиня» (1964);
• «Кабан» (1976, Музей етнографії та художнього промислу);
• «Буряківник» (1982);

декоративні тарелі

• «Соняшник» (1960);
• «Овальна» (1967);
• «Декоративна» (1967);
• «Кленове листя» (1969);
• «Орнаментальна» (1970; 1971);
• «Сосна» (1970);
• «Ведмідь» (1975).

Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, зарубіжних — з 1956 року, зокрема у Польщі у 1956 році, Болгарїї у 1958 році, Всесвітній виставці у Монреалі у 1967 році. Персональні виставки відбулися у Львові у 1993—1997 роках.

Крім вище згаданих музеїв, роботи майстра зберігаються у Музеї лемківського різьблення і писанок імені Богдана-Ігоря Антонича, Берлінському історичному музеї, в музеях Польщі, Словаччини, Болгарії, США та у приватних збірках.

Публікації

• «Никифор Дровняк — маловідомі сторінки з життя і творчості» / «Вісник Львівської академії мистецтв» (2002, випуск 13);
• Монографія «Корені лемківської різьби» з доповненням / Львів, «Свічадо», 2004;
• Маестро казки лісу. До дня народження відомого скульптора Григорія Пецуха / журнал «Лемківщина», США, 2005;
• З народною традицією Лемківщина безсмертна / Наше Слово. — Варшава. — 2005;
• Українська учительська семінарія в Криниці / Львів. — 2009;
• «Унікальні виставки лемківської різьби» / журнал «Лемківщина», США, 2010.

Автор низки статтей в Енциклопедії сучасної України.

Відзнаки

• Почесна грамота товариства Лемківщини (18 жовтня 1998);
• Почесна грамота Львівської обласної державної адміністрації (грудень 1999 року);
• Грамота Львівської національної академії мистецтв (26 грудня 2001 року).
• Почесна грамота Міністерства культури і мистецтв України (21 січня 2006 року);
• Заслужений майстер народної творчості України (з 29 вересня 2006 року);
• Орден «За заслуги» III ступеня (18 серпня 2009 року);
• Почесна грамота об'єднання лемків Польщі;
• Грамота Президента України (за видатні досягнення у галузі різьби).

Література

• Кіщак Степан Іванович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 202.;
• Кіщак Степан Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 103.;
• Кищак, Степан Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. Санкт-Петербург. 1995. С. 524 (рос.);
• І. Дуда Кищак Степан Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 74. — ISBN 966-528-199-2.;
• В. М. Тарнавський. Кищак Степан Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6814-2.