Кафтанов Сергій Васильович

Кафтанов Сергій Васильович
Народився	12 (25) вересня 1905 Лисичанськ, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Помер	1 листопада 1978(1978-11-01) (73 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	державний діяч, політик, журналіст
Alma mater	Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Знання мов	російська
Заклад	Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Партія	КПРС
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Сергі́й Васи́льович Кафта́нов (12 вересня 1905, селище Верхнє (тепер входить до складу міста Лисичанськ), Бахмутського повіту Катеринославської губернії — 1 листопада 1978, Москва) — радянський державний діяч. Заслужений діяч науки РРФСР. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1939—1952 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Біографія

Народився в родині слюсаря лисичанського содового заводу «Донсода». Здобувши початкову освіту, із вересня 1919 по вересень 1920 року працював бетонярем у підрядника Вольбера. З жовтня 1920 по жовтень 1921 року — візник вугілля у приватних господарів.

З жовтня 1921 по квітень 1926 року працював дифузорником на заводі «Донсода» (Лисичанськ). У 1924 році вступив до комсомолу, з квітня 1926 по квітень 1927 року був звільненим секретарем комсомольської організації заводу «Донсода».

Член ВКП(б) з серпня 1926 року.

У квітні — серпні 1927 року — форсунщик на заводі «Донсода» (Лисичанськ).

З вересня 1927 по листопад 1931 року — студент, з листопада 1931 по грудень 1932 року — аспірант та заступник декана факультету технології органічних речовин Московського хіміко-технологічного інституту імені Дмитра Менделєєва (МХТІ).

У січні 1933 — жовтні 1937 року працював асистентом-аспірантом у Науково-дослідному фізико-хімічному інституті імені Льва Карпова (НДФХІ).

У жовтні — листопаді 1937 року — інспектор відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).

Від 11 грудня 1937 по 10 квітня 1946 року — голова Комітету в справах вищої школи при Раді народних комісарів СРСР.

Під час Німецько-радянської війни в 1941—1945 роках одночасно був уповноваженим із питань науки Державного комітету оборони, керував переорієнтацїєю всієї радянської науки на потреби військової промисловості.

10 квітня 1946 року Комітет у справах вищої школи при РНК СРСР було перетворено на Міністерство вищої освіти СРСР, яке очолив Кафтанов. Під час чергових перестановок керівних кадрів, які Сталін проводив після війни, Кафтанова 9 лютого 1951 року зняли з посади міністра. З лютого по червень 1951 року перебував у резерві ЦК ВКП(б).

У червні 1951 — березні 1953 року — директор Науково-дослідного фізико-хімічного інстиитуту імені Льва Карпова.

Після смерті Сталіна з березня 1953 по червень 1959 року працював першим заступником міністра культури СРСР. Від червня 1959 по березень 1962 року — голова Державного комітету радіомовлення та телебачення при Раді міністрів СРСР.

З вересня 1962 по листопад 1973 року працював ректором Московського хіміко-технологічного інституту імені Менделєєва. У листопаді 1973 року вийшов на пенсію, став персональним пенсіонером союзного значення.

За численні публіцистичні статті Кафтанова прийняли в члени Спілки журналістів СРСР, обирали до правління Спілки.

Від 1938 року мешкав у знаменитому московському будинку на Набережній (у квартирі № 233). З ним проживали дружина Галина Сергіївна Маркова, син Віталій і донька Алла.

Помер 1 листопада 1978 року. Похований на Новодівочому цвинтарі Москви.

Нагороди

Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Жовтневої революції, трьома орденами Червоного Прапора, медалями.

Література

• Залесский К. А. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. — Москва, Вече, 2000.
• По тревоге: Рассказ уполномоченного Государственного комитета обороны С. В. Кафтанова // Химия и жизнь. — 1985. — № 3.

Посилання

• Хронос [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
• Офіційний сайт музею «Будинок на Набережній» [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Всі міністри російської освіти [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)