Карпюк Тарас Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карпюк.
Тарас Юрійович Карпюк
Загальна інформація
Народження 30 серпня 1984(1984-08-30)
Смерть 25 грудня 2022(2022-12-25) (38 років)
Брянська область, Російська Федерація
Поховання Лук'янівське кладовище
Псевдо «Тарасій»
Військова служба
Роки служби 2014—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Добровольчі формування
Формування
 «Азов»
 Батальйон «Братство»
Війни / битви Російсько-українська війна (з 2014) / Бої за Іловайськ

Тарас Юрійович Карпюк (1984—2022) — громадський активіст, учасник АТО на сході України та російсько-української війни; сапер диверсійно-розвідувальної групи добровольчого батальйону «Братство» Дмитра Корчинського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 30 серпня 1984 року.

Закінчив факультет соціології та права Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»[1].

Громадський активіст, брав участь у різноманітних акціях.

25 січня 2013 року затриманий разом із Максимом Михайловим у Невинномиську; заарештований на 15 діб за спробу участі в акції протесту проти кремлівської влади на Кубані[2].

Учасник Революції гідності. 18 лютого 2014 року був поранений в ноги на Майдані[джерело?].

З початком агресії росії проти України на Донбасі, одразу пішов добровольцем на фронт. У складі добровольчого батальйону «Азов» брав участь у визволенні Маріуполя. У серпні 2014 року брав участь у боях під Іловайськом, де отримав поранення.[3] Після цього довго лікувався.

З початком російського вторгнення в Україну в 2022 році у складі добровольчого батальйону «Братство» був учасником боїв за визволення Київщини, Харківщини, Миколаївщини[3].

Загинув 25 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання на території Брянської області Російської Федерації разом зі своїми побратимами Юрієм Горовцем, Максимом Михайловим і Богданом Ляговим. За попередньою інформацією група загинула, натрапивши в транспортному засобі на мінне поле[4][5]. За іншою інформацією група загинула під час бою[6]. За повідомленням ГУР: "Непийпиво, Святоша, Тарасій та Аполлон відмовились здатись в полон російським військам, зайняли кругову і героїчно прийняли останній бій 25 грудня 2022 року[7].

22 лютого 2023 року батальйон «Братство» повідомив про повернення в Україну тіл чотирьох бійців, які загинули на ворожій території.

7 березня 2023 року в Києві в Михайлівському Золотоверхому соборі відбулося відспівування загиблих; після цього — прощання на Майдані Незалежності[8][9][10]. Похований на Алеї Слави Лук'янівського кладовища[11][12].

ГУР пам'ятає. Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Пам’яті воїнів-розвідників Непийпива, Святоші, Аполлона й Тарасія. 7 березня 2023 року Київ схилив бойові прапори під час церемонії прощання із четвіркою сміливих воїнів-розвідників ― Максима «Непийпива» Михайлова, Юрія «Святошу» Горовця, Тараса «Тарасія» Карпюка, Богдана «Аполлона» Лягова.

▪️ Усі ― добровольці, бійці групи «Братство» у складі спецпідрозділу Тимура ГУР МО України.

▪️ Брали участь у найбільш складних місіях. Нищили ворога, завдавали російським терористам втрат у найнесподіваніших місцях. Були взірцем для побратимів.

▪️ Усвідомлювали ризик і, озброєні та щасливі, йшли вперед нетоптаними стежками, ніби танцюючи з чорними зорями, які завжди були поруч.

▪️ Рухом їхнім і вчинками керували любов до України та незнищенний дух свободи у серці кожного.

▪️ Непийпиво, Святоша, Тарасій та Аполлон відмовились здатись в полон російським військам, зайняли кругову і героїчно прийняли останній бій 25 грудня 2022 року[13].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

30 грудня 2022 року на офіційному інтернет-представництві Президента України оприлюднена петиція № 22/174768-еп «Щодо присвоєння почесного звання Герой України посмертно учасникам української диверсійно-розвідувальної групи Максиму Михайлову, Юрію Горовцю, Тарасу Карпюку та Богдану Лягову». 29 січня 2023 року під петицією зібрано більше 25000 голосів, необхідних для розгляду[14]. 22 лютого 2023 року петиція була підтримана Президентом України Володимиром Зеленським, який звернувся до Прем'єр-міністра України Дениса Шмигаля з проханням комплексно опрацювати порушене питання, про результати поінформувати Президента та автора петиції[15].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Загинув випускник КПІ Тарас Карпюк. НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». 6 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
  2. ↑ Кубань. youtube. 26 грудня 2022. Процитовано 5 січня 2023.
  3. ↑ а б Світлій Пам’яті Тараса Карпюка. Telegram. 2023-03-6. Процитовано 2023-03-7. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  4. ↑ У Брянській області РФ загинула група українських бійців. Українська правда. 27 грудня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
  5. ↑ Під час виконання завдання на території РФ загинули четверо українських воїнів. ХТО ВОНИ. Новинарня. 26 грудня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
  6. ↑ «Робили москалям «бавовну»: що відомо про чотирьох загиблих героїв-розвідників, яких поховали напередодні. 5-й канал. 8 березня 2023. Процитовано 10 березня 2023.
  7. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 27 березня 2024.
  8. ↑ У Києві попрощалися з чотирма українськими воїнами, які загинули у Брянській області. Укрінформ. 7 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
  9. ↑ У Києві попрощалися з розвідниками, які загинули під час бойового завдання в росії. Громадське. 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
  10. ↑ У Києві попрощались із військовими, які загинули на території Брянської області: щемливі кадри. 24tv.ua. 7 березня 2022. Процитовано 7 березня 2023.
  11. ↑ Прийшли сотні людей: українці віддають шану загиблим героям. 5 канал. 7 березня 2023. Процитовано 7 березня 2023.
  12. ↑ Світлій Пам'яті Тараса Карпюка. Департамент навчально-виховної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського. Процитовано 14 травня 2023.
  13. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 27 березня 2024.
  14. ↑ Шведенко Катерина Олександрівна (30 грудня 2022). Петиція № 22/174768-еп «Розгляд Президентом України можливості присвоєння звання Герой України загиблим на території ворога учасникам диверсійно-розвідуальної групи». Офіційне інтернет-представництво Президента України. Процитовано 29 січня 2023.
  15. ↑ В. Зеленський (22 лютого 2023). Відповідь Президента України на електронну петицію № 22/174768-еп «Розгляд Президентом України можливості присвоєння звання Герой України загиблим на території ворога учасникам диверсійно-розвідувальної групи», яку підтримали понад 25 тисяч громадян, оприлюднену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 30 грудня 2022 року громадянкою К. О. Шведенко. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Процитовано 24 лютого 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карпюк_Тарас_Юрійович&oldid=42209152