Йодогава-Мару

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія
Японія Японія
Назва: Йодогава-Мару
Власник:
  • Toyo Kaiun
  • Імперський флот Японії
Будівник: Mitsubishi Jukogyo
Будівельний номер: 291
Закладений: 27 вересня 1938
Спуск на воду: 16 лютого 1939
Завершений: 5 квітня 1939
Доля: 11 травня 1943 потоплене на шляху від Рабаулу до Палау
Основні характеристики
Тип: вантажне
Тоннаж: 6450 GRT
Довжина: 133,9 м
Ширина: 17,8 м
Осадка: 7,8 м
Двигуни: 1 дизель 2SCSA MAN, 1168 к.с. (на гвинті)
Швидкість: 14,5 вузлів (максимальна 18 вузлів)
Йодогава-Мару. Карта розташування: Океанія
11.05.43
11.05.43
Місце загибелі Йодогава-Мару

Йодогава-Мару — транспортне судно, яке під час Другої світової війни брало участь у операціях японських збройних сил на Філіппінах, в Індонезії та в архіпелазі Бісмарка.

Передвоєнна історія

[ред. | ред. код]

Йодогава-Мару спорудили в 1939 році на корабельні Mitsubishi Jukogyo в Йокогамі на замовлення компанії Toyo Kaiun.[1][2]

З 2 вересня по 15 жовтня 1941-го на корабельні Mukojima Dock Йодогава-Мару пройшло переобладнання в судно для транспортування вугілля та нафтопродуктів. При цьому 21 вересня 1941-го його реквізували для потреб Імперського флоту Японії.

Операції на Філіппінах та в Індонезії

[ред. | ред. код]

Ще 22 листопада 1941-го Йодогава-Мару вийшло з вантажем у 6000 тонн вугілля, 1900 тонн дизельного пального, 60 тонн авіаційного пального та 93 тонни змащувальних матеріалів у район Південнокитайського моря. Тут у першій декаді грудня воно відвідало порти Самах (острів Хайнань) та Мако (важлива база японських ВМС на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки). Наприкінці місяця Йодогава-Мару перебувало вже на Філіппінах у затоці Лінгаєн (18 грудня саме тут висадили основну армію вторгнення), а 26—28 грудня у складі конвою перейшло до Такао (наразі Гаосюн на Тайвані).

1 січня Йодогава-Мару відбуло з Такао, а 8 січня прибуло до порту Давао на південному узбережжі острова Мінданао. До кінця лютого воно здійснило звідси кілька рейсів до східного узбережжя Борнео (острів Таракан, Балікпапан). 3 березня Йодогава-Мару прибуло в Каранг на Яві (за два дні до того на цей острів висадились японські експедиційні сили), а 8 березня вийшло звідси та 17 березня повернулось до Такао.

Наприкінці березня судно знову вийшло в рейс до Нідерландської Ост-Індії, де до кінця квітня побувало в Балікпапані та Макасарі (західне узбережжя острова Целебес).

Рейси до квітня 1943

[ред. | ред. код]

Протягом наступного року Йодогава-Мару й далі виконувало рейси в інтересах Імперського флоту. За цей період воно відвідало численні японські порти (Куре, Муцуре, Йокогама, Йокосука, Токуяма, Йоккаїті, Нагоя), побувало в Мако.

У червні 1942-го Йодогава-Мару відвідало атол Трук у східній частині Каролінських островів, де ще до війни створено потужну базу японського ВМФ (до лютого 1944-го Трук відігравав ключову роль у проведенні операцій та постачання гарнізонів у цілому ряді тихоокеанських архіпелагів). А в жовтні 1942-го воно здійснило рейс через Трук до Рабаулу — головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої безпосередньо провадились операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї.

Рейс до Рабаулу

[ред. | ред. код]

У середині квітня 1943-го Йодогава-Мару знову вирушило до архіпелагу Бісмарка. 14 квітня воно у складі конвою № 3414A вийшло з порту Кісарадзу (Токійська затока), а 25 квітня полишило Трук і попрямувало до Рабаулу, якого досягло 28 квітня.

9 травня 1943-го Йодогава-Мару вийшло з Рабаулу до Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів) у складі конвою R-09. 11 травня в районі за три з половиною сотні кілометрів на північний захід від острова Новий Ганновер підводний човен Grayback випустив по конвою шість торпед. Дві з них влучили в Йодогава-Мару, внаслідок чого судно затонуло. Загинули два члени екіпажу.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Yodogawa Maru (+1943).
  2. Japanese Auxiliary Transports. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 7 січня 2020. Процитовано 30 листопада 2020.
  3. Japanese Auxiliary Collier Tankers. www.combinedfleet.com. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 30 листопада 2020.