Зоря Людвіга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зоря Людвіга
Каталожний код HD 116798[1][2], BD +55 1602[3], TYC 3850-257-1[4][2], AG+55 886[2], BD+55 1602[2], GC 18150[2], GSC 03850-00257[2], PPM 34017[2], SAO 28748[2], YZ 55 7559[2], 2MASS J13245185+5453509[2], Gaia DR1 1563586795479902208[2] і Gaia DR2 1563586799775391104[2]
Першовідкривач або винахідник Johann Georg Liebknechtd
Дата відкриття (винаходу) 2 грудня 1722
Сузір'я Велика Ведмедиця
Відстань від Землі 92,1353 ± 0,2377 парсек[5]
Паралакс 10,8536 ± 0,028 кутова мілісекунда[5]
Власний рух за схиленням −5,202 ± 0,04 кутова мілісекунда на рік[5]
Власний рух за прямим піднесенням −19,91 ± 0,051 кутова мілісекунда на рік[5]
Радіальна швидкість −4,9 ± 3,7 км/с[6]
Спектральний клас A5[7]
Видима зоряна величина 7,58 ± 0,01[4]
Світність 2,3576652E+27 ват[8]
Радіус 1,61 сонячний радіус[8]
Епоха J2000.0[5]
Пряме піднесення 3,511882550064 радіан[5]
Схилення 0,958141343815 радіан[5]
Ефективна температура 7167 K[8]
CMNS: Зоря Людвіга у Вікісховищі

Зоря Людвіга (лат. Sidus Ludoviciana), також HD 116798[9] — зоря в приполярному сузір'ї Велика Ведмедиця в астеризмі Великий Віз. Зоря має видиму зоряну величину +7,58m[10], згідно зі шкалою Бортля, її видно неозброєним оком на ідеально темному небі. Власне зоря лежить майже точно посередині між Міцаром та Алькором і має спектральний клас, подібний до останнього, проте в систему Міцар — Алькор вона не входить, оскільки відстань до неї приблизно вчетверо більша: до неї бл. 300 світлових років, тоді як до системи Алькор — Міцар — лише 78.

З вимірів паралаксу, отриманих під час місії Gaia, відомо, що зоря видалена приблизно на 300,5 св. р. (92,1 парсека) від Землі[11]. Зоря спостерігається на широтах північніше 36° південної широти, тобто її видно практично на всій території населеної Землі, за винятком приполярних областей Антарктиди, а також південних областей Чилі, Аргентини, Африки та Австралії. Найкращий час спостереження — квітень.

Історія відкриття[ред. | ред. код]

16 листопада 1616 року Бенедетто Кастеллі, друг і учень Галілея, направив тому лист, де описував свої спостереження «зорі поблизу Міцара, видимої лише за допомогою телескопа». Кастеллі виміряв яскравість зорі й визначив, що її видима зоряна величина дорівнює 8. Він доклав до письма малюнок зоряного неба і наполягав на тому, що зоря трохи відійшла від позиції, зафіксованої минулого літа в резиденції Галілея у Флоренції, Беллосгардо.

2 грудня 1722 року Йоганн Лібкнехт[en] спостерігав цю зорю через 6-футовий (183 см) телескоп астрономічної обсерваторії Гіссенського університету (Гіссен, Німеччина). Йому здалося, що він спостерігав власний рух небесного тіла. Він дійшов висновку, що відкрив нову планету, і назвав її Зоря Людвіга (лат. Sidus Ludoviciana) на честь ректора та засновника університету Людвіга V (ландграфа Гессен-Дармштадтського між 1596 та 1626 рр.). Але з огляду на те, що об'єкт перебуває надто далеко від площини екліптики, а також після ретельної перевірки було зроблено висновок, що він не може бути планетою. Замість слави Лібкнехт дістав чимало критики від своїх колег.

Властивості зорі[ред. | ред. код]

Зоря Людвіга — це біло-жовтий гігант спектрального класу A8III / F0III[12]. Це вказує на те, що водень у ядрі зорі вже закінчився і вона зійшла з головної послідовності. Спектр зорі свідчить, що вона лежить на межі спектральних класів A і F.

Радіус зорі, виміряний під час місії Gaia, виявився не дуже великим для зорі-гіганта: він дорівнює 1,61 сонячного[13]. Те ж можна сказати й про світність зорі: вона дорівнює 6,159 сонячної[13]. Температура зорі, виміряна під час місії Gaia, дорівнювала 7167 К[13]. Вона надає зорі характерний білий колір і робить її джерелом ультрафіолетового випромінювання.

Аби планета, аналогічна Землі, отримувала приблизно стільки ж енергії, скільки вона отримує від Сонця, її треба було б помістити на відстані 2,48 астрономічної одиниці, тобто приблизно туди, де в Сонячній системі розташований Пояс астероїдів. Причому з такої відстані Зоря Людвіга виглядала б на третину менше Сонця, яким ми його бачимо з Землі: вона мала б кутовий розмір 0,35° (кутовий діаметр Сонця — 0,5°).

Література[ред. | ред. код]

  • Johann Georg Liebknecht: D. Io. Georgii Liebknecht… Uberior stellae Ludovicianae noviter detectae, etc, Gissae, 1723 (16 p; 4. º)
  • Ondra, Leos: Box: Mizar, Alcor, і Sidus Ludoviciana, Sky and Telescope, vol. 108, number 1, page 74 (2004)
  • Richard Hinckley Allen: Star Names. Their lore and meaning", Dover Publishing, New York 1963, ISBN 0-486-21079-0, 446.
  • Robert Burnham, Jr.: Burnham's Celestial Handbook. An Observer's guide to universe before the Solar System, Vol. III, Dover Publishing, New York 1978, ISBN 0-486-23673-0, 1955.

Посилання[ред. | ред. код]

Байєр
Флемстид

1 (ο, Мусцида) • 2 (A) • 3 (π¹) • 4 (π²) • 5 (b) • 6 • 7 • 8 (ρ) • 9 (ι, Таліта Північна) • 11 (σ¹) • 12 (κ, Таліта Південна) • 13 (σ²) • 14 (τ) • 15 (f) • 16 (c) • 17 • 18 (e) • 19 • 20 • 21 • 22 • 23 (h) • 24 (d) • 25 (θ, Альхауд) • 26 • 27 • 28 • 29 (υ) • 30 (φ) • 31 • 32 • 33 (λ, Танія Північна) • 34 (μ, Танія Південна) • 35 • 36 • 37 • 38 • 39 • 40 • 41 • 42 • 43 • 44 • 45 (ω) • 46 • 47 • 48 (β, Мерак) • 49 • 50 (α, Дубхе) • 51 • 52 (ψ) • 53 (ξ, Алула Південна) • 54 (ν, Алула Північна) • 55 • 56 • 57 • 58 • 59 • 60 • 61 • 62 • 63 (χ) • 64 (γ, Фекда) • 65 • 66 • 67 • 68 • 69 (δ, Мегрез) • 70 • 71 • 72 • 73 • 74 • 75 • 76 • 77 (ε, Аліот) • 78 • 79 (ζ, Міцар) • 80 (g, Алькор) • 81 • 82 • 83 • 84 • 85 (η, Алькайд) • 86 • 55 Cam • 56 Cam • 57 Cam • 1 CVn • 14 LMi • 15 LMi • 47 LMi • 37 Lyn • 41 Lyn • 44 Lyn

Найближчі
Інші

R • S • W • Winnecke 4

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Каталог Генрі Дрейпера — 1918.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н SIMBAD Astronomical Database
  3. ↑ Friedrich Wilhelm August Argelander Боннський огляд
  4. ↑ а б Bastian U., Fabricius C. The Tycho-2 catalogue of the 2.5 million brightest stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2000. — Vol. 355. — P. 27–30. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846
  5. ↑ а б в г д е ж Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
  6. ↑ F. Arenou Radial velocities. Measurements of 2800 B2-F5 stars for HIPPARCOS // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 1999. — Vol. 137, Iss. 3. — P. 451–456. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/AAS:1999489
  7. ↑ Cannon A. J., Pickering E. C. VizieR Online Data Catalog: Henry Draper Catalogue and Extension, published in Ann. Harvard Obs. 91-100 (1918-1925) // Annals of the Astronomical Observatory of Harvard College — 1918. — Vol. 91-100.
  8. ↑ а б в Brown A. G. A., Messina S., Nicastro L. et al. Gaia Data Release 2. Summary of the contents and survey properties // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2018. — Vol. 616. — P. 1–1. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201833051 — arXiv:1804.09365
  9. ↑ The Big Dipper Adds a Star. Sky & Telescope (амер.). 11 грудня 2009. Процитовано 18 вересня 2022.
  10. ↑ Høg, E.; Fabricius, C.; Makarov, V. V.; Urban, S.; Corbin, T.; Wycoff, G.; Bastian, U.; Schwekendiek, P.; Wicenec, A. The Tycho-2 catalogue of the 2.5 million brightest stars // Astronomy and Astrophysics : journal. — Vol. 355. — P. L27. — Bibcode:2000A&A...355L..27H.
  11. ↑ (англ.) Brown, A. G. A. та ін. (August 2018), Gaia Data Release 2: Summary of the contents and survey properties, Astronomy & Astrophysics, 616, arXiv:1804.09365, Bibcode:2018A&A...616A...1G, doi:10.1051/0004-6361/201833051. {{citation}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка); Явне використання «та ін.» у: |first1= (довідка) Gaia DR2 record for this source at VizieR
  12. ↑ Grenier, S.; Baylac, M.-O.; Rolland, L.; Burnage, R.; Arenou, F.; Briot, D.; Delmas, F.; Duflot, M.; Genty, V.; Gómez, A. E.; Halbwachs, J.-L.; Marouard, M.; Oblak, E.; Sellier, A. Radial velocities. Measurements of 2800 B2-F5 stars for HIPPARCOS : [англ.] // Astronomy and Astrophysics Supplement : journal. — 1999. — Vol. 137, № 3. — С. 451. — Bibcode: 1999A&AS..137..451G. — DOI:10.1051/aas:1999489.
  13. ↑ а б в Brown, A. G. A.; Vallenari, A.; Prusti, T.; Bruijne, J. H. J. de; Babusiaux, C.; Bailer-Jones, C. a. L.; Biermann, M.; Evans, D. W.; Eyer, L. (1 серпня 2018). Gaia Data Release 2 - Summary of the contents and survey properties. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 616. с. A1. doi:10.1051/0004-6361/201833051. ISSN 0004-6361. Процитовано 18 вересня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зоря_Людвіга&oldid=41306075