Заваров Олександр Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Заваров Олександр)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Олександр Заваров
Олександр Заваров
Олександр Заваров
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Анатолійович Заваров
Народження 26 квітня 1961(1961-04-26) (63 роки)
  Луганськ, Українська РСР
Зріст 170 см
Вага 69 кг
Громадянство  СРСР
 Україна
Позиція атакувальний півзахисник,
нападник
Інформація про клуб
Поточний клуб UKR «Динамо» (Київ) (Скаут)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1977–1979 СРСР «Зоря» 23 (7)
1980–1982 СРСР СКА (Ростов-на-Дону) 64 (13)
1982–1983 СРСР «Зоря» 30 (10)
1983–1988 СРСР «Динамо» (Київ) 136 (36)
1988–1990 Італія «Ювентус» 60 (7)
1990–1995 Франція «Нансі» 133 (23)
1995–1998 Франція «Сен-Дізьє» ?? (17)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985–1990 СРСР СРСР 41 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1995–2003 Франція «Сен-Дізьє»
2003–2004 Швейцарія «Віль»
2004 Казахстан «Астана-1964»
2005 Україна «Металіст»
2006–2010 Україна «Арсенал» (Київ)
2012 Україна Україна в.о.
2013–2016 Україна Україна помічник
Звання, нагороди
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 2008.

Олександр Анатолійович Зава́ров (* 26 квітня 1961, Луганськ, УРСР) — радянський та український футболіст і тренер. Колишній півзахисник «Динамо» (Київ) та збірної СРСР. Віце-чемпіон Європи 1988, володар Кубка Кубків 1985-86 та Кубка УЄФА 1989-90.

Життєпис

[ред. | ред. код]

«Зоря» та СКА (до 1983)

[ред. | ред. код]

Народився 26 квітня 1961 року у Луганську. Вихованець ворошиловградської (луганської) дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Зоря». Перший тренер — Борис Васильович Фомичев. З ранніх ігор вирізнявся серед однолітків філігранними і нестандартними прийомами та імпровізацією на полі. Разом з місцевою СДЮШОР двічі доходив до фіналу всеукраїнського турніру «Шкіряний м'яч» (обидва рази задовольнявся лише «сріблом»).

Талановитого хлопця у 1977 помітив Йожеф Сабо — наставник «Зорі» й одразу запросив виступати за «дубль» команди. 27 квітня 1979 року дебютував за клуб у вищій лізі на тбіліському стадіоні «Динамо» у грі з «Динамо» (Тбілісі) У першому ж сезоні 18-річний юнак забив 7 голів. Заварова взяли до юніорської команди СРСР, яка того року виборола «срібло» на чемпіонаті світу у своїй віковій категорії, який відбувався у Японії. Разом з Олександром там починали свій шлях у великому футболі Віктор Чанов, Сергій Краковський, Віктор Янушевський, Ігор Пономарьов, Ігор Гуринович та Олег Таран. Команда виспупила успішно, поступившись тільки у фінальній грі Аргентині, за яку грали досить відомі Рамон Діас, Хуан Барбас та Дієґо Марадона.

Згодом були два роки «служби» у ростовському СКА, де талант Заварова не міг розкритися повністю через натдо жорстку дисципліну. Але клуб виступав непогано, виборовши Кубок СРСР у 1981 році. СКА грав проти московського «Спартака» і за кілька хвилин до закінчення основного часу рахунок не було відкрито. На 84 хв. Олександр Заваров після хитрого фінту дав пас Сергію Андрєєву і найкращий бомбардир ростовців тих років забив вирішальний гол. Команда здобула Кубок СРСР з футболу.

Наступний рік атакувальний півзахисник провів у «Зорі», яка переживала не найкращі часи — виступала у першій лізі. Він забив 10 голів у 30 іграх.

«Динамо» (1983—1988)

[ред. | ред. код]

У 1983 році перейшов до найсильнішого клубу України — «Динамо». Там він діяв як людина, яка зв'язувала гру середньої лінії та лінії нападу. Його патнерами у півзахисті були одні знайкращих футболістів СРСР — Василь Рац, Леонід Буряк та Павло Яковенко. Заваров показував віртуозну техніку та стабільну результативність і відразу став не лише футболістом основного складу, а й одним з ключових виконавців. Своїми точними пасами він постачав лінію атаки: Олега Блохіна, Вадима Євтушенка, Ігоря Бєланова.

7 серпня 1985 вперше вийшов на поле у складі збірної СРСР (СРСР — Румунія — 2:0). Цього року він вперше став чемпіоном СРСР. Наставник київського «Динамо» Валерій Лобановський створив колектив, що став основою збірної СРСР, яку Лобановський очолив напередодні чемпіонату світу 1986 у Мексиці.

У перші місяці 1986 року «Динамо» більшість сил зосередило на боротьбі у Кубку володарів кубків, де впевнено розгромило «Рапід» (Відень) (4:1 і 5:1) та празьку «Дуклу» (3:0 та 1:1). У фіналі, 2 травня 1986 року «Динамо» (Київ) розгромило «Атлетіко» (Мадрид) — 3:0. Рахунок відкрив Заваров — на 5 хв. він переправив головою м'яч у ворота після того як удар Бєланова відбив голкіпер.

На чемпіонат світу 1986 у Мексиці Олександр Заваров поїхав як один із гравців, кому місце у стартовому складі було гарантовано. Він зіграв у всіх 4 іграх та забив 1 м'яч. Коли цього року «Золотий м'яч» отримав «динамівець» Ігор Бєланов, Заваров поділив 7-8 місця з валлійцем Іаном Рашем («Ліверпуль»). Олександр Заваров входив до класифікації «Франс Футбол» ще 3 роки поспіль.

Після чудового виступу радянської збірної на чемпіонаті Європи 1988 року попит на футболістів з «Країни рад» дуже збільшився. Коли «перебудова» торкнулася й футболу і гравцям дозволили переходити до закордонних клубів, одним з перших поїхав Заваров. Туринський «Ювентус» заплатив за півзахисника «Динамо» 5 млн. доларів, а також передав киянам комфортабельний автобус із телевізором і кондиціонером та дві легкові машини для адміністрації клубу[1].

«Ювентус» та Франція (1988—1999)

[ред. | ред. код]
Олександр Заваров в складі «Ювентуса»

Заваров переїхав до італійського клубу у період, коли команду залишило багато ключових фігур: Захисники Ґаетано Ширеа, Антоніо Кабріні та відомий данський півзахисник Мікаель Лаудруп. Нелегко було перебудовуватися, коли завершив кар'єру Мішель Платіні — легендарний французький плеймейкер команди. Кожного півзахисника, у тому числі й Заварова уболівальники частково розглядали як можливу заміну видатному французові. Але радянський футболіст не забивав так багато голів як Платіні і керівництво клубу було не зовсім задоволене з новачка. Тренер команди Діно Дзофф поставив його на лівий бік півоборони звідки він мав подавати м'ячі нападникам: спочатку Алессандро Альтобеллі, згодом Сальваторе Скілаччі.

Серію «А» у кінці 1980-х і на поч. 90-х здомінували «Мілан», «Інтер», «Сампдорія» та «Наполі». «Ювентус» ж досяг успіху у Кубку УЄФА 1990, перегравши у фіналі (який складався з 2 ігор) «Фіорентину».

За порадою Мішеля Платіні, з яким Заваров познайомився у Турині, колишній гравець «Динамо» вирушив завершувати футбольну кар'єру до французької команди «Нансі», де свого часу починав свій футбольний шлях Мішель.

Після 5 сезонів гри за «Нансі» у найвищому та 2 дивізіонах, Олександр Заваров переходить до напівлюбительського «Сен-Дізьє», де перебував на посаді тренера-гравця.

Клубна статистика. Чемпіонат та Кубок. 1979—1995

[ред. | ред. код]
Сезон Клуб Ліга Чемпіонат Кубок Всього
Місце Матчі Голи Місце Матчі Голи Матчі Голи
1979 Зоря «Зоря» Вища ліга 17 23 7 1/8 23 7
1980 СКА (Ростов-на-Дону) 9 34 6 1/8 5 1 39 7
1981 16 30 7 9 1 39 8
1982 Зоря «Зоря» Перша ліга 6 30  10 1/16 30 9
1983 Динамо (Київ) «Динамо» (Київ) Вища ліга 7 29 8 1/4 1 0 30 8
1984 10 24 6 1/8 2 2 26 8
1985 31 9  * 3 2 34  11
1986 20 4  1/8* 2 0  232 4
1987 6 14 5  * 4 1  193   73
1988 18 4  1/8* 2 2 20 6
1988-89   1/2*1 1 0  1 0
1988-89 «Ювентус» Серія A 4 32 2 1/8 2 2 34 4
1989-90 4 28 5 6 3 34 8
1990-91 «Нансі» Д 1 17 30 7 1/16 2 0 32 7
1991-92 20 28 3 1/4 4 1 32 4
1992-93 Д 2 4 28 9 1/32 28 9
1993-94 12 22 1 1/64 22 1
1994-95 7 26 3 1/4 2 1 28 4
ВСЬОГО
Зоря «Зоря»
 2 сезони 53  17 53  17
СКА (Ростов-на-Дону)  2 сезони 64  13  2 старти   14 2 78  15
Динамо (Київ) «Динамо» (Київ)
  6 сезонів  136  36  7 стартів   15 7  153  44
«Ювентус»
 2 сезони 60 7  2 старти  8 5 68  12
«Нансі»
  5 сезонів  134  23  2 старти  8 2  142  25
ВСЬОГО за кар'єру   17 сезонів  447  96   14 стартів 45    16  494 113

  * — у цих роках Кубок СРСР розігрувався по системі «осінь-весна». Згідно з цим і подані дані.

  1 — провів перший матч 1/16 фіналу сезону 1988-89 перед від'їздом до Італії. Динамо ж дійшло до півфіналу.

  2 — 11 квітня 1986 року в Києві відбувся матч на Кубок Сезону (аналог Суперкубку у багатьох країнах, коли чемпіон країни зустрічається у одному чи двох іграх з володарем кубку) між чемпіоном СРСР 1985 року — київським «Динамо» та тогорічним фіналістом Кубку — донецьким «Шахтарем». Основний та додатковий час матчу — 2:2, в серії пенальті «Динамо» перемогло — 3:1. Заваров відіграв усі 120 хвилин. Голів не забивав, у серії одинадцятиметрових участі не брав. Цей показник врахований тільки у колонці «Всього».

  3 — 25 вересня 1987 року в Києві узяв участь у матчі групи «Г» на Кубок Федерації футболу СРСР (аналог Кубку Ліги у Франції, Англії). «Динамо» зустрічалося з «Шахтарем» і перемогло — 3:2. Заваров повністю провів увесь матч, відкривши рахунок у грі. Ці показники враховані тільки у колонці «Всього».

Єврокубки

[ред. | ред. код]

Олександр Заваров провів 7 сезонів у клубних турнірах УЄФА: 4 — у складі київського «Динамо», 2 — «Ювентуса», і один сезон у формі СКА (Ростов-на-Дону), зігравши загалом 30 ігор, забивши 8 голів. Найвищі досягнення — перемога у Кубку кубків 1985-86 та Кубку УЄФА 1989-90.

Статистика виступів у єврокубках

[ред. | ред. код]
Сезон Клуб Турнір Досягнення Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
1981-82 СКА (Ростов-на-Дону) Кубок кубків 1/8 фіналу 3 2 0 1 2
1982-83 Динамо (Київ) «Динамо» (Київ) Кубок чемпіонів 1/4 фіналу 1 0 0 1 0
1983-84 Кубок УЄФА 1/32 фіналу 2 0 1 1 0
1985-86 Кубок кубків 8 5 2 1 5
  1986 Суперкубок УЄФА фіналіст 1 0 0 1 0
1986-87 Кубок чемпіонів 1/2 фіналу 7 3 2 2  -1*
1988-89 «Ювентус» Кубок УЄФА 1/4 фіналу 1 1 0 0 0
1989-90 Кубок УЄФА 7 6 0 1 1
ВСЬОГО за кар'єру 7 євросезонів   30 17   5 8 8

 * — автогол.

Статистика по турнірам

[ред. | ред. код]
Турнір Сезони Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
Кубок чемпіонів 2  8 3 2 3   -1
Кубок кубків 2 11 7 2 2 7
Кубок УЄФА 3 10 7 1 2 1
Суперкубок УЄФА  1  1 0 0 1 0

Усі матчі та голи Олександра Заварова у єврокубках

[ред. | ред. код]

 (1) — перший матч;
 (2) — матч-відповідь;
 * — автогол.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Протягом кар'єри у збірній СССР, яка тривала 6 років, провів 41 матч, забив 6 голів.

Статистика матчів за збірну

[ред. | ред. код]

  1 — Турнір чотирьох збірних в Західному Берліні.

Турнір Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
Товариські матчі 12  3  4  5 1
Чемпіонат Європи  5  3  1  1 0
Кваліфікація ЧЄ  6  4  2  0 2
Чемпіонат світу  7  3  1  3 1
Кваліфікація ЧС 11  7  3  1 5
ВСЬОГО 41 20 11 10 6

На чемпіонатах світу та Європи

[ред. | ред. код]

У складі збірної був учасником:

Рік Турнір Місце Матчі Перемоги Нічиї Поразки Голи
1986 Чемпіонат світу 10 4 2 1 1 1
1988 Чемпіонат Європи 5 3 1 1 0
1990 Чемпіонат світу 17 3 1 0 2 1

Праця тренера

[ред. | ред. код]

Франція була початком його тренерської діяльності. Але першим професіональним клубом для Заварова-тренера став швейцарський «Віль». Контрольний пакет акцій клубу саме викупили колишні футболісти Ігор Бєланов і Геннадій Перепаденко і запросили Олександра Заварова на посаду наставника. Через відсутність у нового керманича потрібної тренерської ліцензії Заваров почав керувати командою на посаді спортивного директора. Але команда посіла останнє 10 місце у найвищій лізі. Далі були короткотривалі періоди у казахському «Женісі» та харківському «Металісті». Від сезону 2005/06 року тренував «Арсенал» (Київ). Звільнений з цієї посади 28 січня 2010 року.

В 2012 році був запрошений у тренерський штаб збірної України з футболу на ігри відбору до Чемпіонату світу 2014 року з командами Молдови (нічия 0-0) та Чорногорії (програш 0-1). Потім уже як виконувач обов'язків головного тренера вивів команду на товариський матч зі збірною Болгарії, який Україна виграла з рахунком 1-0.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина — Ольга. Сини — Олександр та Валерій (на честь Лобановського).

Виступав за команди

[ред. | ред. код]

Титули та досягнення

[ред. | ред. код]

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ювентус давав за Заварова 3 мільйони, Лобановський просив 6. Перші трансфери українців і погана аура Блохіна. Архів оригіналу за 16 лютого 2022. Процитовано 16 лютого 2022.
  2. Указ Президента України від 13 травня 2016 року № 210/2016 «Про відзначення державними нагородами України ветеранів команди товариства «Футбольний клуб „Динамо“ Київ»»
  3. Ви завжди будете взірцем того, як треба перемагати — Президент зустрівся зі складом команди «Динамо» Київ 1986 року [Архівовано 15 травня 2016 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 14 травня 2016 р.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]