Жінки в Узбекистані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Соціально-правове становище жінок в Узбекистані знаходиться під впливом традицій, релігії, мінливих соціальних норм з моменту здобуття незалежності[1].

Репродуктивне здоров'я

[ред. | ред. код]

За даними 2003 року, 62,3% жінок використовували контрацептиви[2]. За оцінками ООН, близько 13,7% жінок в Узбекистані, які хотіли б запобігти або відкласти наступну вагітність, не можуть цього зробити через обмежений доступ до протизаплідних засобів[3]. У 2000 році в країні налічувалося близько 20 900 акушерок[4].

Примусова стерилізація

[ред. | ред. код]

Є інформація про те, що в Узбекистані практикується примусова стерилізація жінок[5] [6] [7]. У звіті Всесвітньої служби Бі-бі-сі «Призначення» від 12 квітня 2012 року було виявлено докази того, жінок стерилізують, часто без їх відома, в спробі уряду контролювати населення[8].

Самогубства

[ред. | ред. код]

Самоспалення є поширеною формою самогубства серед жінок в Узбекистані[9]. За оцінками, в 2001 році близько 500 жінок в рік здійснювали суїцид після вчиненого над ними насильства[10].

Рабство та проституція

[ред. | ред. код]

ООН визнала зусилля уряду щодо скорочення торгівлі людьми[11]. Наприклад, для жертв торгівлі людьми є телефонні гарячі лінії[12], а за злочин передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 8 років[2][13].

Торгівля людьми ще триває, оскільки Узбекистан є і постачальником, і споживачем жінок, втягнених у торгівлю людьми[14] [13]. «Торгівля людьми є продовженням "човникової" торгівлі. Жінок відправляють туристками з обіцянками працевлаштування виховательками або нянями, але вони часто закінчують у проституції»[10].

Примусові шлюби

[ред. | ред. код]

У деяких частинах країни відбувається викрадення наречених і примусовий шлюб. Викрадення наречених пов'язують з економічною нестабільністю. Весілля можуть бути дорогими, викрадення дозволяють уникнути як вартості церемонії, так і віна за наречену[15]. Деякі вчені вважають, що викрадати наречених можуть менш бажані чоловіки з поганою освітою або проблемами з наркотиками або алкоголем.

Жінки в економіці

[ред. | ред. код]

«Гендерні ролі в економіці змінилися в радянський період і продовжують змінюватися після здобуття незалежності»[16]. В Узбекистані є програми, які допомагають розширити можливості для жінок, існують постійні проблеми. Наприклад, ринок праці розділений за статтю, і жінкам зазвичай платять нижчу заробітну плату[17]. «Некваліфікований персонал в невиробничому секторі практично повністю складається з жінок»[2] [13]. Жінки не можуть працювати в нічний час. Станом на 2003 рік не існує закону проти сексуальних домагань[18].

Матері з дітьми з інвалідністю і багатодітні жінки можуть виходити на пенсію у 50 років, що на 5 років менше встановленого пенсійного віку (55 років)[2].

Жінки у виборчому процесі

[ред. | ред. код]

Узбекистан має загальне виборче право[2], але «згідно з даними опитувань Центру громадської думки, 64% міських і 50% сільських жінок вважають, що у чоловіків більше можливостей для реалізації прав у політичній сфері».

З 2004 року закон про вибори в Узбекистані вимагає від політичних партій висувати не менше 30 % кандидаток-жінок у парламент (див. Гендерні квоти). Однак недопредставленість жінок властива всім рівням управління[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Domestic Violence in Uzbekistan (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2013.
  2. а б в г д Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination against Women. Un.org. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 22 травня 2015.
  3. United Nations Statistics Division. Unstats.un.org. Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 22 травня 2015.
  4. Committee on Economic, Social and Cultural Rights. Архів оригіналу за 21 травня 2011.
  5. BBC News - Uzbekistan's policy of secretly sterilising women. BBC News. Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 20 січня 2015.
  6. BBC Radio 4 - Crossing Continents, Forced Sterilisation in Uzbekistan. BBC. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 20 січня 2015.
  7. Birth Control by Decree in Uzbekistan. Інститут висвітлення війни та миру[en]. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 20 січня 2015.
  8. BBC World Service - Assignment, Forcible Sterilisation In Uzbekistan. BBC. Архів оригіналу за 21 квітня 2012. Процитовано 20 січня 2015.
  9. Institute for War and Peace Reporting | Giving Voice, Driving Change. Iwpr.net. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
  10. а б IWRAW Home Page. Iwraw.igc.org. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 травня 2015.
  11. UN, CEDAW: (Concluding Observations, 2006) 5
  12. UNFPA, State of the World Population 2006:(A Passage to Hope; Women and International Migration, 2006) 49
  13. а б в г The United Nations Human Rights Treaties. Bayefsky.com. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 22 травня 2015.
  14. International Covenant on Civil and Political Rights. Архів оригіналу за 30 квітня 2011.
  15. Aminova; Jamila Sujud and Rashid Musayev (18 січня 2010). Bride Kidnapping Returns in Central Asia. Central Asia Online. Архів оригіналу за 29 травня 2017. Процитовано 10 червня 2020.
  16. Uzbeks. (2003). In C. R. Ember, & M. Ember (Eds.), Encyclopedia of sex and gender: men and women in the world’s cultures. Dordrecht, The Netherlands: Springer Science+Business Media.
  17. CEDAW: Concluding Observations, 2006, Uzbekistan
  18. Not A Minute More : Ending Violence Against Women (PDF). Cities-localgovernments.org. Архів оригіналу (PDF) за 23 вересня 2015. Процитовано 22 травня 2015.