Джекі Арклев
| Джекі Арклев | |
|---|---|
| швед. Jackie Arklöv | |
 | |
| Народився |
6 червня 1973[1] (50 років) Ліберія |
| Країна |
 Швеція |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | шведська |
| Учасник | Війна Хорватії за незалежність |
Джекі Банні Арклев (швед. Jackie Banny Arklöv[2], або швед. Jackie Banny Arklöf, нар. 6 червня 1973[2], Ліберія) — шведський найманець ліберійського походження і неонацист, який брав участь у війні в Хорватії. За воєнні злочини у Боснії і Герцеговині засуджено судом Сараєва на 13 років в'язниці. За вбивство поліціянтів у Швеції 1999 року засуджений до довічного позбавлення волі[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Біологічна мати була бідною ліберійкою, яка завагітніла від якогось 60-річного секс-туриста з Європи. Вітчимом Джекі став американець, на ім'я Джо, який за рік захворів і виїхав до США[4]. Мати забрала собі двох молодших дітей — Джекі та його сестру. У 2 роки Джекі приїхав до Норвегії. Довгий час намагався знайти свого вітчима Джо і переїхати до США, але той відмовився зустрічати пасинка та спілкуватися з ним[4].
У 3 роки Арклева усиновила шведська сім'я з Анкарсунда[sv], що знаходиться за п'ятдесят кілометрів на північний захід від Стурумана (Південна Лапландія)[4]. Нові названі батьки Джекі тримали сільський магазинчик і жили поверхом вище над ним. У дитинстві хлопчик захопився історією Другої світової війни і, попри своє походження, несподівано почав підтримувати ідеологію нацизму. У 17 років його зарахували до Норландського драгунського полку Збройних сил Швеції в Арвідсьяурі і, відслуживши там, вирішив потрапити до Французького іноземного легіону і звернувся туди з проханням про зарахування[5]. Однак після розмов з керівництвом Легіона Джекі зазнав великого розчарування, особливо після слів про те, що солдати не збираються вирушати на фронти активних бойових дій. Арклев відправився добровольцем до Хорватії[6].
Служба у Боснії і Герцеговині[ред. | ред. код]
19-річний Арклев прибув до Боснії і Герцеговини у 1992 році[7] і вступив до армії боснійських хорватів, оскільки йому подобалася не тільки їхня боєздатність, а й факт того, що Хорватія була союзником Німеччини у Другій світовій війні (Боснія тоді була у складі Хорватії). Найманець Арклев служив у Хорватській раді оборони, у спеціальному підрозділі «Людвіг Павлович» за своїми переконаннями[5]. Під час війни він скоїв низку воєнних злочинів: у таборах військовополонених Габела та Грабовіна катував боснійських мусульман, зокрема вагітних жінок (про що він повідомив на суді)[8]. У травні 1995 року Арклева схопили боснійські мусульмани в Мостарі і засудили у вересні до 13 років позбавлення волі, але після апеляції справу частково переглянули, й у лютому 1996 року термін скоротили до 8 років в'язниці[8].
Наявність свідків, що вижили, не дозволило Арклеву уникнути обвинувального вироку, але 1996 року Червоний Хрест став вести переговори про обмін військовополонених і можливу екстрадицію Арклева до Швеції. Черговий розгляд кримінальних справ, порушених у липні 1993 року[8], закінчився звільненням у вересні 1996 року Арклева, але під підписку про невиїзд і належну поведінку. У січні 1997 року Ян Даніельссон[sv], адвокат Арклева, домігся присудження своєму підзахисному компенсації у розмірі 23 тисячі шведських крон від Швеції[7].
Вбивства в Малександері[ред. | ред. код]
28 травня 1999 року в Чисі три озброєни чоловіки в масках скоїли пограбування «Ест'єта Еншильда Банку»[sv]. Грабіжниками виявилися Джекі Арклев, Тоні Ульссон[sv] й Андреас Аксельссон[sv]. Під час пограбування викрали 2,6 мільйона шведських крон[9]. Крім того, у Малександері Арклев застрелив двох поліціянтів[10], коли ті спробували затримати грабіжників[11].
31 травня 1999 року Арклева заарештували в комуні Тюресе на південь від Стокгольма. Його виявив патруль і спробував затримати злочинця. Під час затримання Арклев отримав поранення у легеню[12], тому його швидкою доставили до лікарні. Пригода сталася на розі вулиць Граненгсвеген і Мелланбергсвеген, неподалік будинку 58 на вулиці Граненгсвеген, де незабаром заарештували й Андреаса Аксельссона[12]. Заарештованих помістили під варту, а офіцера, який стріляв, судили за звинуваченням у нанесенні тілесних ушкоджень, але Ганденський районний суд виніс виправдувальне рішення у цій справі[13].
2 лютого 2000 року Лінчепінгський районний суд засудив Арклева до довічного ув'язнення за вбивство, замах на вбивство та розбій. 7 червня того ж року Гетський апеляційний суд відхилив апеляцію. 8 червня 2001 року Арклев зізнався, що саме він застрелив поліціянтів, що зняло звинувачення з Ульссона й Аксельссона. 29 червня 2001 року генеральний прокурор оголосив, що попереднє слідство проведуть повторно[9].
В ув'язненні[ред. | ред. код]
До 2008 року відбував покарання у в'язниці Кумла під номером 00-246[10], потім його перевели у в'язницю Галл[14]. Арклев спочатку протестував проти переведення і хотів дочекатися складання іспиту на звання магістра, але йому відмовили[15]. За час перебування у в'язниці Арклев відмовився від ідеології нацизму і визнав, що підтримка темношкірої нацистської ідеології як мінімум є дивним явищем[10].
18 грудня 2006 року окружний суд Стокгольма засудив Арклева до 8 років ув'язнення за злочини проти військовополонених та цивільних осіб, скоєні 1993 року під час служби Арклева на Балканах[16]. Арклев став першим громадянином Швеції, засудженим за подібний злочин[10]. Зареєстрував своє ім'я як товарний знак, щоб ніхто не займався комерційною діяльністю і не наживався на імені найманця[3]. Також ЗМІ дізналися, що Арклев зайнявся живописом, а його картини навіть потрапили на виставку[17].
У жовтні 2010 року пенітенціарна служба у доповіді районному суду Еребру повідомила, що протягом двох років Джекі Арклев може вийти на волю, оскільки ризик рецидиву у нього невисокий[18]. Однак у грудні 2010 року районний суд Еребру заявив, що вирок не будуть переглядати через серйозні обтяжливі обставини. Рішення суду Еребру не скасував і Гетський апеляційний суд[19]. 2014 року Арклев звернувся повторно з проханням пом'якшити його вирок, проте суд Еребру повторно відмовив. Засуджений подав апеляцію до Гетського апеляційного суду, стверджуючи, що його вирок занадто суворий[20], але в грудні йому знову відмовили у пом'якшенні вироку[21].
З лютого 2014 року до травня 2016 року Арклев відбував покарання у вʼязниці[sv] у Буросі. У зв'язку з «неналежними стосунками» з якимсь працівником в'язниці в Буросі, який мав доступ до відомостей про систему безпеки колонії, Арклева перевели до вʼязниці Сторбода[sv]. (Працівника Буросської в'язниці пізніше був звільнений). Також знову подав прохання про умовно-дострокове звільнення, отримавши чергову відмову[22]. 2014 року працював в антиекстремістській організації Exit у стокгольмському районі Фрюсхусет[en][23].
У вересні 2020 року вкотре подав до суду прохання про умовно-дострокове звільнення[24]. Суд Еребри відмовив, заявивши, що ризик рецидиву з боку засудженого вкрай високий[25].
У червні 2023 року його вирок замінили на 41 рік ув'язнення, це рішення оскаржила прокуратура[26]. Суд залишив довічне ув'язнення[27]. Арклев вирішив оскаржити рішення і отримав дозвіл на апеляцію у Верховному суді[28].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sveriges befolkning 1990 — Ramsele: Державний архів Швеції, 2011. — ISBN 978-91-88366-91-7
- ↑ а б Personrapport Jackie Arklöv (швед.). Ratsit. 11 березня 2009. Архів оригіналу за 31 травня 2009. Процитовано 25 травня 2021.
- ↑ а б Hans varumärke – Jackie. Jennische, Andreas (швед.). Aftonbladet. 10 квітня 2008. Архів оригіналу за 20 грудня 2011. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ а б в Jackie Arklöv mötte nazismen i Arvidsjaur. efterlyst.tv3.se (швед.). Efterlyst. 6 листопада 2008. Архів оригіналу за 15 листопада 2009.
- ↑ а б Förste svensk att dömas för folkrättsbrott. efterlyst.tv3.se (швед.). Efterlyst. 6 листопада 2008. Архів оригіналу за 15 листопада 2009.
- ↑ Arklöv inför rätta för grovt folkrättsbrott. Lisinski, Stefan (швед.). Dagens Nyheter. 9 листопада 2006.
- ↑ а б Jag älskade dödandet. Bo Lidén (швед.). Aftonbladet. 31 травня 1999. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ а б в Rättegång mot Jackie Arklöv för folkrättsbrott. Anna Dahlbäck (швед.). Amnesty International. 13 листопада 2006. Архів оригіналу за 1 червня 2009. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ а б Fick livstid för morden i Malexander. Lindstrand, Niclas (швед.). Dagens Nyheter. 28 липня 2004. Архів оригіналу за 4 серпня 2009. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ а б в г Jackie Arklöv mötte polisstudenter. Tures, Ewa (швед.). Dagens Nyheter. 4 листопада 2006. Архів оригіналу за 4 червня 2009.
- ↑ Bakgrund: Polismorden i Malexander. Lindström, P O (швед.). Svenska Dagbladet. 28 липня 2004. Архів оригіналу за 11 липня 2009. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ а б Jackie Arklöv sköts ned. Aschberg, Richard (швед.). Aftonbladet. 31 травня 1999. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ Polismördarna dömdes till livstids fängelse. efterlyst.tv3.se (швед.). Efterlyst. 6 листопада 2008. Архів оригіналу за 17 листопада 2009.
- ↑ Arklöv flyttas från Kumla till Hall. Carl V Andersson (швед.). Expressen. 3 листопада 2008. Архів оригіналу за 31 травня 2009. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ Andersson, Carl V. (3 листопада 2008). Arklöv flyttas från Kumla till Hall. www.expressen.se (швед.). Процитовано 18 травня 2024.
- ↑ Стокгольмский суд приговорил гражданина Швеции к восьми годам тюрьмы за военные преступления в Боснии, Вокруг света. www.newyork.ru. Процитовано 18 травня 2024.
- ↑ Polismördaren Arklöv ställer ut krigsmålning. Frida Sjödin (швед.). Aftonbladet. 29 червня 2007. Архів оригіналу за 29 квітня 2010. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ Arklöv kan bli fri om två år [Архівовано 2010-10-12 у Wayback Machine.] svt.se 11 oktober 2010 (швед.)
- ↑ Arklöv får inte tidsbestämt straff. Sveriges Radio (швед.). 15 грудня 2010. Процитовано 18 травня 2024.
- ↑ Fredriksson, Anette (25 вересня 2014). Jackie Arklöv får inte sitt straff tidsbestämt. www.expressen.se (швед.). Процитовано 18 травня 2024.
- ↑ Arklöv nekas prövning i HD (швед.). 27 листопада 2014. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 27 січня 2016.
- ↑ Jackie Arklöv flyttas till annan anstalt. Aftonbladet. 21 травня 2016. Архів оригіналу за 27 вересня 2017. Процитовано 6 травня 2021.
- ↑ Åsa Asplid (17 травня 2014). Jackie Arklöv har fått jobb på Exit. Expressen. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 29 січня 2016.
- ↑ Jackie Arklöv ansöker om tidsbestämt straff igen (швед.). Svenska Dagbladet. 29 вересня 2020. Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 7 жовтня 2020.
- ↑ Jackie Arklöv får inte tidsbestämt straff (швед.). SVT. 22 жовтня 2020. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
- ↑ Polismördaren Aklövs frigivning överklagas. Dagens Nyheter. TT. 30 червня 2023. Процитовано 30 червня 2023.
- ↑ Nyheter, S. V. T. (17 січня 2024). Malexandermördaren Jackie Arklöv blir kvar i fängelse. SVT Nyheter (швед.). Процитовано 19 травня 2024.
- ↑ Zangana, Beri (16 februari 2024). Arklöv överklagar till HD. Aftonbladet. Процитовано 17 februari 2024.
