Джейкоб Ісаак Сігал
| Джейкоб Ісаак Сігал | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
3 серпня 1896 Солобківці, Ярмолинецький район, Кам'янець-Подільська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка | |||
| Помер |
7 березня 1954 (57 років) Монреаль, Квебек, Канада | |||
| Поховання | Baron de Hirsch Cemetery, Montreald | |||
| Діяльність | письменник | |||
|
| ||||
 Джейкоб Ісаак Сігал у Вікісховищі | ||||
Джейкоб Ісаак Сігал ім'я при народжені Яков Іцхак Сколар (їд. י.י. סיגאַל י. סיגאַל, Юд Юд Сігал; нар. 1896 — пом. 7 березня 1954) — канадсько-єврейський поет та журналіст. Він був піонером у створенні канадських літературних журналів на їдиші та головним прихильником літературного модернізму на їдиші в Канаді[1]. Його лірика поєднує релігійні та народні традиції, модерністську американську літературну практику, присвячені канадській природі та атмосфері[2].
Біографія[ред. | ред. код]
Сігал народився як Яков Іцхак Сколар у 1896 році в селі Слобковиці на Поділлі в Російській імперії[3], та був другим молодшим із семи дітей. У Корець переїхав із сім'єю у віці трьох років, після смерті батька[4].
Сігал емігрував до Монреаля в 1911 році[5]. Після прибуття до Канади він знайшов роботу кравця, а потім став вчителем у Єврейській народній школі. У 1915 році він почав публікувати вірші в «Keneder Adler»[6]. У 1918 році він опублікував свою першу збірку поезій «Fun Mayn Velt» («З мого світу»), яка принесла йому відразу визнання не лише в Канаді, а й у Нью-Йорку та Польщі[2].
У 1923 році Сігал та його родина переїхала до Нью-Йорку, де він приєднався до колективу шевців «Ді Юнге» поета Мані Лейба[1]. Після опублікування двох збірок поезії Сігал повернувся до Монреаля в 1928 році, перед цим померла його дочка Чарні, до якої він часто звертається в пізніших віршах[5]. З 1941 року аж до своєї смерті він був співредактором літературних сторінок «Keneder Adler» разом з Мелехом Равичем[7].
Сігал багато писав і його творчість охоплює дванадцять томів поезії, серед яких «Сефер Їдіш» («Книга їдиш»), остання збірка, видана за його життя, і «Летсте Лідер» («Останні вірші»), опубліковані вже після його смерті[6].
Посилання[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Margolis, Rebecca (2011). Jewish Roots, Canadian Soil: Yiddish Cultural Life in Montreal, 1905-1945. Montreal: McGill-Queen's University Press. с. 78. ISBN 978-0-7735-3812-2. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ а б . ISBN 978-0-1954-1167-6.
{{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Solobkovtsy, Ukraine. JewishGen. New York: Музей єврейської спадщини. Процитовано 9 листопада 2018.
- ↑ Greenbaum, Perry J. (13 вересня 2017). Yiddish Poets & Writers: J. I. Segal. Perry J. Greenbaum. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
- ↑ а б Anctil, Pierre (2017). Jacob Isaac Segal: A Montreal Yiddish Poet and His Milieu. Переклад: Felsen, Vivian. Ottawa: University of Ottawa Press. ISBN 978-0-7766-2571-3. Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 29 січня 2022.
- ↑ а б Levitan, Seymour (2007). Segal, Jacob Isaac. Encyclopaedia Judaica (вид. 2nd). Thomson Gale. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
- ↑ Kreitner, Richard. J. I. Segal. Museum of Jewish Montreal. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
|
