Демочко Кузьма Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Демочко Кузьма Макарович
Народився 9 листопада 1911(1911-11-09)
Сакуниха, Червонослобідська волость, Роменський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 12 січня 1990(1990-01-12) (78 років)
Чернівці, Українська РСР, СРСР
Поховання Руське кладовищеd
Країна  СРСР
Діяльність журналіст, краєзнавець, мистецтвознавець
Alma mater Український комуністичний інститут журналістики (1940) і ЧНУ імені Юрія Федьковича (1955)
Заклад Радянська Буковина
Учасник Друга світова війна
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Кузьма Макарович Де́мочко (27 жовтня (9 листопада) 1911, с. Сакуниха, Полтавська губернія — 12 січня 1990, Чернівці) — журналіст, мистецтвознавець, краєзнавець, редактор газети «Радянська Буковина». Учасник Другої світової війни. Член Спілки журналістів України (1958).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 9 листопада 1911 року в с. Сакуниха на Полтавщині (нині Роменський район Сумської області) в багатодітній селянській родині Макара Васильовича Демочки та його дружини Ялосовети Кириківни.

1927 року закінчив семирічну школу. Працював секретарем сільради, інструктором Недригайлівського райкому комсомолу. У 1930—1931 рр. — студент Ізюмського робфаку Харківського інституту механізації й електрифікації сільського господарства (нині Харківський національний технічний університет), згодом був на господарській роботі.

У 1933—1935 рр. служив у Червоній армії, після звільнення в запас працював шофером Недригайлівської ремонтно-тракторної станції.

Закінчив Харківський інститут журналістики (1940), був направлений на роботу до Чернівців. З дня створення в липні 1940 року газети «Радянська Буковина» (нині «Буковина») працював спочатку завідувачем відділу, заступником редактора, а з жовтня 1953 до березня 1972 р. був її редактором. Ініціатор організації при редакції літературного об'єднання.

Учасник Другої світової війни, з 1942 по 1944 рік перебував у лавах Радянської армії.

1955 р. закінчив філологічний факультет Чернівецького університету.

Член Спілки журналістів України з 1958 року. Обирався членом правління СЖУ, головою бюро Чернівецької обласної журналістської організації. Був відповідальним секретарем обласного відділення товариства «Україна» (1972—1980). Входив до складу редакційної колегії тому «Історія міст і сіл Української РСР. Чернівецька область».

Помер К. М. Демочко 12 січня 1990 року, похований на Руському кладовищі в Чернівцях[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Займався вивченням маловідомих сторінок театрального й музичного життя Буковини XIX — першої третини XX ст. Автор біографічних нарисів про композиторів С. Воробкевича та Є. Мандичевського, режисерів І. Дутку і С. Терлецького, диригента М. Левицького, музикантів К. Мікулі та А. Гржімалі, акторів С. Крушельницьку й І. Захарка, співаків Ореста і Дениса Руснаків, Ф. Лопатинську, М. Менцинського, бандуриста та історика Г. Хоткевича, діяльність відомих співацьких товариств.

Автор книг «Мистецька Буковина» (1968), «Музична Буковина» (1990; обидві — Київ). 2008 року син Кузьми Макаровича — кандидат історичних наук Віктор Кузьмич Демочко, об′єднав публікації цих книжок в одну — «Мистецька Буковина. Нариси з минулого». До видання увійшли 25 нарисів про митців, «Слово про автора» професора А. П. Коцура і 6 спогадів журналістів, які багато років працювали разом з автором книги[2].

Родина[ред. | ред. код]

1940 р. у Харкові одружився з Олександрою Онисимівною Кобець, з якою прожив до останніх днів. Виростили і виховали двох синів: Віктора (1952—2020[3]) та Володимира (1957 р. н.)[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений багатьма неурядовими відзнаками, зокрема Великою і Малою срібними медалями учасника Всесоюзної сільськогосподарської виставки, Почесною Грамотою комітету по пресі Ради Міністрів СРСР і ЦК профспілок працівників культури, нагрудним знаком «Відмінник преси» та ін.[5].

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

1991 р. у с. Сакуниха на честь К. М.  Демочки встановлено меморіальну дошку на будинку колишньої школи, де він навчався.

7 червня 2003 р. на будинку в Українському провулку (з 2005 р. — вул. Едуарда Райса), де жив К. М. Демочко, зусиллями редакцій газет «Буковина» та «Правдивий доступ», міської влади було урочисто відкрито пам'ятну дошку[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Фостій, с. 174.
  2. ↑ Фостій, с. 60.
  3. ↑ У Чернівцях пішов з життя історик Віктор Демочко. Молодий буковинець. 3 жовтня 2020. Процитовано 6 травня 2024.
  4. ↑ Фостій, с. 167.
  5. ↑ Фостій, с. 172.
  6. ↑ Коцур А. Слово про автора / Анатолій Коцур // Демочко К. Мистецька Буковина: нариси з минулого.— Чернівці, 2008. — С. 9—10.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Пилипчук Р. Я. Слово про автора та його книжку / Р. Я. Пилипчук // Демочко К. М. Музична Буковина: Сторінки історії. — Київ : Музична Україна, 1990. — С. 3—7.
  • Григораш Д. Демочко Кузьма Макарович / Д. Григораш // Українська журналістика в іменах. Вип. 4. — Львів, 1997. — С. 67.
  • Коцур А. П. К. М. Демочка — відомий журналіст Буковини / А. П. Коцур // Українська періодика: історія і сучасність : доповіді та повідомлення четвертої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 19—20 грудня 1997 р. — Львів, 1997. — С.277—280. — Бібліогр.: 13 назв.
  • Фостій І. (2011). Кузьма Демочко — журналіст, редактор, мистецтвознавець : науково-документальний нарис / Іван Фостій ; «Книга Пам'яті України», Чернівецьке обл. від-ня. Чернівці: Букрек. с. 320.
  • Кузьма Демочко у спогадах колег по перу // Демочко К. Мистецька Буковина : нариси з минулого. — Чернівці : Книга-XXI, 2008. — С.315—334.
Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Демочко_Кузьма_Макарович&oldid=42545981