Даунорубіцин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даунорубіцин
Систематизована назва за IUPAC
(8S,10S)-8-Acetyl-10-[(2S,4S,5S,6S)-
4-amino-5-hydroxy-6-methyl-oxan-
2-yl]oxy-6,8,11-trihydroxy-1-methoxy-
9,10-dihydro-7H-tetracene-5,12-dione
Класифікація
ATC-код L01DB02
PubChem 30323
CAS 20830-81-3
DrugBank DB00694
KEGG C01907
Торгівельне
найменування
Cerubidine, others
Хімічна структура
Формула C27H29NO10 
Мол. маса
Фармакокінетика
Біодоступність
Метаболізм
Період напіввиведення
Екскреція
Реєстрація лікарського засобу в Україні

Даунорубіцинн (дауноміцин)  — хіміотерапічний агент класу антрациклінів, який використовується для лікування деяких типів раку,[1] а також як стартовий матеріал для синтезу інших антрациклінів: доксорубіцину, епірубіцину, ідарубіцину та ін. Зокрема, він використовується при гострому мієлоїдному лейкозі (ГМЛ), гострому лімфобластному лейкозі (ГЛЛ), хронічному мієлоцитарному лейкозі (ХМЛ) і саркомі Капоші[2]. Він використовується шляхом ін’єкцій у вену[2]. Також існує ліпосомальний препарат, відомий як ліпосомальний даунорубіцин[2].

Поширені побічні ефекти включають випадання волосся, блювоту, пригнічення кісткового мозку та запалення внутрішньої частини рота[2]. Інші серйозні побічні ефекти включають захворювання серця та відмирання тканин у місці ін’єкції[2]. Використання під час вагітності може завдати шкоди плоду[2]. Даунорубіцин відноситься до групи антрациклінових препаратів[3]. Він працює частково шляхом блокування функції топоізомерази II[2].

Даунорубіцин був схвалений для медичного використання в Сполучених Штатах у 1979 році[2]. Він входить до списку основних лікарських засобів Всесвітньої організації охорони здоров’я[4]. Спочатку він був виділений з бактерій типу Стрептоміцети[5].

Комерційно доступний у вигляді даунорубіцина гідрохлориду.

Медичне використання

[ред. | ред. код]

Він уповільнює або зупиняє ріст ракових клітин в організмі. Лікування зазвичай проводиться разом з іншими хіміотерапевтичними препаратами (наприклад, цитарабіном), і його призначення залежить від типу пухлини та ступеня відповіді.

Крім основного застосування в лікуванні гострого мієлобластного лейкозу, даунорубіцин також використовується для лікування нейробластоми. Даунорубіцин використовувався з іншими хіміотерапевтичними засобами для лікування бластної фази хронічного мієлолейкозу.[1]

Механізм дії

[ред. | ред. код]

Подібно до доксорубіцину, даунорубіцин взаємодіє з ДНК шляхом інтеркаляції та інгібування макромолекулярного біосинтезу[6][7]. Це пригнічує прогресування ферменту топоізомерази II, який розслаблює суперспіралі в ДНК для транскрипції. Даунорубіцин стабілізує комплекс топоізомерази II після того, як він розірвав ланцюг ДНК для реплікації, запобігаючи повторному запечатуванню подвійної спіралі ДНК і тим самим зупиняючи процес реплікації. Після зв’язування з ДНК дауноміцин інтеркалюється, а його залишок даунозаміну спрямовується до малої борозенки. Він має найвищу перевагу для двох суміжних пар основ G/C, фланкованих з боку 5' парою основ A/T. Кристалографія показує, що дауноміцин викликає локальний кут розкручування 8° та інші конформаційні порушення сусідніх і других сусідніх пар основ[8]. Він також може викликати виведення гістону з хроматину при інтеркаляції[9][10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б ДАУНОРУБІЦИН (DAUNORUBICINUM) Діюча речовина
  2. а б в г д е ж и daunorubicin hydrochloride. The American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 8 грудня 2016.
  3. British national formulary : BNF 69 (вид. 69). British Medical Association. 2015. с. 581–583. ISBN 9780857111562.
  4. World Health Organization model list of essential medicines: 21st list 2019. Geneva: World Health Organization. 2019. WHO/MVP/EMP/IAU/2019.06. License: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
  5. Lin, Guo-Qiang; You, Qi-Dong; Cheng, Jie-Fei (2011). Chiral Drugs: Chemistry and Biological Action (англ.). John Wiley & Sons. с. 120. ISBN 9781118075630. Архів оригіналу за 21 грудня 2016.
  6. Interference by doxorubicin with DNA unwinding in MCF-7 breast tumor cells. Mol Pharmacol. 45 (4): 649—56. April 1994. PMID 8183243.
  7. Effect of adriamycin on DNA, RNA, and protein synthesis in cell-free systems and intact cells. Cancer Res. 36 (8): 2891—5. August 1976. PMID 1277199. Архів оригіналу за 5 лютого 2009.
  8. G J Quigley; A H Wang; G Ughetto; G van der Marel; J H van Boom; A Rich (December 1980). Molecular structure of an anticancer drug-DNA complex: daunomycin plus d(CpGpTpApCpG). PNAS. 77 (12): 7204—7208. Bibcode:1980PNAS...77.7204Q. doi:10.1073/pnas.77.12.7204. PMC 350470. PMID 6938965.
  9. Drug-induced histone eviction from open chromatin contributes to the chemotherapeutic effects of doxorubicin. Nature Communications. 4: 1908. 2013. Bibcode:2013NatCo...4.1908P. doi:10.1038/ncomms2921. PMC 3674280. PMID 23715267.
  10. Chemical profiling of the genome with anti-cancer drugs defines target specificities. Nature Chemical Biology. 11 (7): 472—80. 2015. doi:10.1038/nchembio.1811. PMID 25961671.

Джерела

[ред. | ред. код]