Гікорі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гікорі
Період існування: 85.8–0 млн р. т. пізня крейданаш час[1]
Carya tomentosaтиповий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Букоцвіті (Fagales)
Родина: Горіхові (Juglandaceae)
Підродина: Juglandoideae
Триба: Juglandeae
Підтриба: Caryinae
Рід: Гікорі (Carya)
Nutt.
Типовий вид
Carya tomentosa
(Poir.) Nutt.[2]
Вікісховище: Carya
Горіхи

Гікорі[3] (Carya) — рід квіткових рослин із родини горіхових. Містить 18–19 видів, які поширені в Південно-Східній Азії й Північній Америці. Кілька видів гікорі використовуються для таких продуктів, як їстівні горіхи або деревина. Це лісові дерева (рідкісно кущі) перисто-складним листям і великими горіхами. Суцвіття гікорі — малі жовто-зелені сережки, що з'являються навесні. Вони запилюються вітром. Плід — кулястий чи овальний горішок 2—5 см завдовжки і 1.5—3 см у діаметрі, укладений у чотиристулкову лушпину, яка при дозріванні розривається. Горіхова шкаралупа товста і кістляста у більшості видів і тонка у деяких, особливо у пекана; вона розділена на дві половини, які розпадаються, коли насіння проростає.

Морфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Це дерева, рідше кущі, 3–52 метрів заввишки. Кора сіра чи коричнева, гладка з тріщинами у молодих дерев, стає ребристою, іноді глибоко борозниста або відшаровується з дрібними пластинчастими лусочками або довгими смужками чи широкими пластинками. Гілочки зеленуваті, помаранчеві, червонуваті, або іржаво-коричневі, або бронзові, тонкі чи міцні, запушені та лускаті чи голі. Листя непарноперисті. Листових фрагментів 3–17(21), дистальні листочки найбільші, 2–26 × 1–14 см; поверхні абаксіально з незалозистими волосками і залозистими лусочками; адаксіально з розкиданими волосками та від розкиданими до рясними лусочок навесні або зосередженими вздовж середньої жилки та вторинних жилок до практично голих восени. Тичинкові сережки в пучках по 3, тичинок 3-10(15) у квітці. Маточкові квітки в кінцевих малоквіткових колосках. Плоди горіхів, укладені в лушпиння, стиснені чи ні; горіхи коричневі, червонувато-коричневі або коричневі, іноді з плямами чорного або коричневого кольору, стиснуті або не стиснуті, кутасті або некутасті, гладкі, зморщені або бородавчасті; оболонки тонкі чи товсті. Насіння солодке чи гірке. x = 16[4].

Згідно з Plants of the World Online і Catalogue of Life[5][6]:

  1. Carya aquatica (F.Michx.) Nutt. ex Elliott
  2. Carya carolinae-septentrionalis (Ashe) Engl. & Graebn.
  3. Carya cathayensis Sarg.
  4. Carya cordiformis (Wangenh.) K.Koch
  5. Carya floridana Sarg.
  6. Carya glabra (Mill.) Sweet
  7. Carya hunanensis C.C.Cheng & R.H.Chang
  8. Carya illinoinensis (Wangenh.) K.Koch
  9. Carya kweichowensis Kuang & A.M.Lu
  10. Carya laciniosa (F.Michx.) G.Don
  11. Carya myristiciformis (F.Michx.) Nutt. ex Elliott
  12. Carya ovata (Mill.) K.Koch
  13. Carya pallida (Ashe) Engelm. & Graebn.
  14. Carya palmeri W.E.Manning
  15. Carya poilanei (A.Chev.) Leroy
  16. Carya sinensis Dode
  17. Carya texana Buckley
  18. Carya tomentosa (Lam.) Nutt.
  19. Carya tonkinensis Lecomte

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. "Carya". Fossilworks. Архів оригіналу за 11 серпня 2023. Процитовано 1 серпня 2022.
  2. Carya Nutt. TROPICOS. Missouri Botanical Garden. Процитовано 19 жовтня 2009.
  3. Carya // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  4. Carya. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 01.08.2022.
  5. Carya. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 01.08.2022.
  6. Carya. Catalogue of Life. Процитовано 01.08.2022.