Горностаєв Євген Вікентійович
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (липень 2015) |
| Горностаєв Євген Вікентійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1914 Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
15 червня 2004 Херсон, Україна |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | історик |
Євген Вікентійович Горностаєв ({1914, Луганськ — 15 червня 2004, Херсон) — український краєзнавець, автор краєзнавчих робіт, публікацій у місцевій пресі статей з історії Херсона. Почесний громадянин міста Херсона (1998).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у січні 1914 року в Луганську в сім'ї службовця. Того ж року сім'я переїхала до м. Херсона. Був свідком двох світових війн. У Херсоні Євген Вікентійович закінчив семирічну школу, потім — ремісниче училище і Херсонський машинобудівний технікум. Пережив голод у 20-30-і роки, воєнне лихоліття, окупаційний режим в Херсоні, угон в Німеччину, підневільну працю в Третьому Рейсі. Після визволення брав участь у відбудові міста.
Після закінчення Херсонського машинобудівного технікуму працював на заводах імені Петровського та карданних валів. З 10-річного віку займається колекціонуванням. Склав історію заводу карданних валів. Будучи на заслуженому відпочинку він впритул почав займатися краєзнавством, досліджувати історію міста Херсона.
У 1997 р. Державний архів Херсонської області утворив особистий фонд Є. В. Горностаєва як визнаного краєзнавця.
Помер в Херсоні 15 червня 2004 року.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
На підставі особистих вражень, спогадів херсонців, архівних документів, інших джерел він написав багато краєзнавчих робіт, публікацій в місцевій пресі: «Забалка. Страницы истории одного из районов Херсона»[1], «Площадь Свободы», «По страницам истории православных церквей Херсона»[2], «Довідник старих і нових назв вулиць Херсона»[3]. Через три роки після смерті Євгенія Вікентійовича на кошти шанувальників було видано його багаторічну працю під назвою «Улица Суворова. Суворовская: нетленная история края»[4][5]. Фонди о6ласної універсальної наукової бібліотеки імені Олеся Гончара містять чимало рукописних матеріалів краєзнавця-дослідника, які він подарував у 90-ті роки ХХ століття.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Рішенням III сесії Херсонської міської ради ХХІІІ скликання від 12 червня 1998 року за вагомий внесок в дослідницьку краєзнавчу роботу Горностаєву Євгену Вікентійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Херсона».
Джерела[ред. | ред. код]
- Видатні постаті Херсонщини [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- http://www.city.kherson.ua/upload/gornostaev_1.doc
- ↑ История Забалки. artkavun.kherson.ua. Процитовано 9 березня 2024.
- ↑ Горностаев, Е. В. (1998). По страницам истории православной религии Херсона (Хронологико-историческое описание) (Російською) . Херсон.
- ↑ Имя вашей улицы » Мой город — Херсон (ru-RU) . Процитовано 9 березня 2024.
- ↑ № 6 (2001): Південний архів (історичні науки) | Південний архів (історичні науки) (укр.). Процитовано 9 березня 2024.
- ↑ Горностаев, Е. В. (2007). Улица Суворова. Суворовская : нетленная летопись края (російською) . Херсон: Наддніпряночка. ISBN 966-8222-44-X.