Гексод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гексо́делектронна лампа з шістьма електродами: катод, анод і чотири сітки.[1][2]

Поява в лампі четвертої сітки була викликана тим, що у пентодів з окремим виводом третьої (антидинатронної) сітки - у випадку використання його як лампи з подвійним керуванням - ця третя сітка перестала виконувати свою основну функцію - перешкоджати виникненню струму вторинних електронів.

Тому в нових шестиелектродних лампах, названих гексод, третя від катода сітка використовувалася для подвійного керування анодним струмом, а додаткова четверта, найближча до анода, стала антидинатронною. Ніяких інших додаткових переваг введення четвертої сітки не давало, а електричні характеристики гексодів мало відрізнялися від характеристик пентодів.

А оскільки в ті роки, коли з'явилися гексоди, схеми з подвійним керуванням лампою в радіоприймальній і передавальній апаратурі мали дуже обмежене застосування, то й попит на гексоди виявився незначним. Як наслідок, за всі роки розвитку та вдосконалення лампової техніки в усьому світі було розроблено та випущено всього кілька типів «чистих» (тобто не комбінованих) ламп з чотирма сітками - гексодів.

Довоєнна німецька лампа гексод типу АН-1 - чотиривольтової підігрівної серії з крутизною S = 1,8 мА/В, Ri = 2 мОм і прохідною ємністю 0,06 пФ. Всі чотири сітки цього гексода мають самостійні незалежні виводи.

Радянською електронною промисловістю «чисті» гексоди так і не були освоєні в масовому виробництві, а з комбінованих тріод-гексодів можна назвати лише лампу 6И2П. Втім, і серед комбінованих ламп західноєвропейського виробництва згадується лише один тип тріод-гексодів: це німецька пальчикова девятиштиркова лампа типу ECH-80 - повний аналог лампи 6И2П.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Thrower, Keith R. (1992). History of the British Radio Valve to 1940 (англ.). Ropley, Hants: MMA International. с. 68. ISBN 0-9520684-0-0. {{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр |totalpages= (довідка)
  2. Sōgo Okamura, ред. (1994). History of Electron Tubes (англ.). Tokyo: Ohmsha. с. 110. ISBN 4-274-03444-5. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020. {{cite book}}: Проігноровано невідомий параметр |totalpages= (довідка)