Гейнц Таксвайлер
Гейнц Таксвайлер (Heinz Taxweiler) – німецький антифашист, член комітету «Вільна Німеччина».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 14 грудня 1920 року в Целлі, що поблизу Ганновера, в сім'ї шевця[1]
Працював у батьківській майстерні в якості помічника[2]
На початку Другої світової війни був призваний до лав Вермахту, а саме до лав 111-ї піхотної дивізії.[2]. Визнавши природу фашистського режиму і війни, він дезертирував від своєї частини під Лубнами і ховався протягом шести місяців в смт Безлюдівка Харківської області серед місцевих жителів, ховаючись під іменем «Микола». Коли з'явився німецький патруль і змусив населення працювати, жителі села прикрили його та сказали, що він глухонімий. 9 березня 1942 німецька військова поліція його вистежила й заарештувала[3][4]. Трибунал присудив його до розстрілу, але військовим судом смертний вирок був замінений на п'ять років позбавлення волі.
Гейнца посадили в концтабір Естервеген. У 1943 році перевели до штрафбату № 561 і знову відправили на Східний фронт. На Волховському фронті 20 грудня 1943 року Гейнц перейшов на бік Червоної Армії.
Включився в роботу ленінградської групи Національного комітету «Вільна Німеччина» у складі 59-ї армії, де зайняв посаду фронтового комісара (Frontbeauftragter)[5]
Зіграв визначну роль в організації і застосуванні нестандартного психологічного впливу на солдатів Вермахту через мегафон, що відрізнявся своєю переконливістю та новизною[6][7] З окопів він щодня закликав німецьких солдатів відокремитися від Гітлера та якнайшвидше покласти край війні[8].
Військовою радою 59-ї армії був нагороджений медаллю за мужність і відвагу[9].
13 травня 1944 під час одного зі звернень через мегафон до німецьких солдатів на березі річки Нарви на Перміскюла-Саар був смертельно поранений[8][10]. Спочатку був похований в естонському селі Загрів'я, а пізніше перепохований в братську могилу міста Сланці Ленінградської області[11]
Комітет «Вільна Німеччина» пізніше випустив пропагандистську листівку «Хай будуть прокляті вбивці Гейнца Таксвайлера!» (Fluch den Mördern von Heinz Taxweiler!)[12].
Пам'ять[ред. | ред. код]
Український радянський письменник Юрій Герасименко згадував Гейнца Таксвайлера у своїх повістях про Безлюдівку «Ой видно село» і «Лісове озеро».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Willy Wolff. An der Seite der roten Armee: zum Wirken d. Nationalkomitees Freies Deutschland an d. sowjet.-dt. Front 1943-1945 - Militärverlag der Dt. Demokrat. Republik, 1975 - p. 118
- ↑ а б Gottfried Hamacher. Gegen Hitler: Deutsche in der Résistance, in den Streitkräften der Antihitlerkoalition und der Bewegung "Freies Deutschland": Kurzbiografien - Karl Dietz, 2005 – с. 200.
- ↑ Willy Wolff. An der Seite der roten Armee: zum Wirken d. Nationalkomitees Freies Deutschland an d. sowjet.-dt. Front 1943-1945 - Militärverlag der Dt. Demokrat. Republik, 1975 - с. 118
- ↑ Hans-Peter Klausch. Die Bewährungstruppe 500: Stellung und Funktion der Bewährungstruppe 500 im System von NS-Wehrrecht, NS-Militärjustiz und Wehrmachtstrafvollzug - Edition Temmen, 1995 – с. 332.
- ↑ Bernt von Kügelgen. Die Front war überall: Erlebnisse und Berichte vom Kampf des Nationalkomitees "Freies Deutschland" - Verlag der Nation, 1978, - с. 126
- ↑ Е. А. Бродский. Это известно немногим: Воспоминания политработника РККА. — Красногорск: Мемориальный музей немецких антифашистов, 1996. —с. 148
- ↑ Gottfried Hamacher. Deutsche in der Résistance, in den Streitkräften der Antihitlerkoalition und der Bewegung »Freies Deutschland«. Berlin, 2003. - с. 135
- ↑ а б Karl Heinz Jahnke. In einer Front: junge Deutsche an der Seite der Sowjetunion im Grossen Vaterländischen Krieg - Militärverlag der Deutschen Demokratischen Republik, 1989 – с. 32
- ↑ Ernst Kehler. Einblicke und Einsichten: Erinnerungen - Dietz, 1989, с. 165, 166
- ↑ Конасов В.Б., Петелин Б.В. Сопротивление и плен: документы и материалы по истории антифашистского движения Сопротивления и военного плена в Германии и СССР. 1933-1955 гг. Ч. 1. ИПК и ППК. Вологда: Вологодский институт развития образования, 2000. – с. 110
- ↑ https://pamyat-naroda.ru/heroes/memorial-chelovek_zahoronenie1153314902/
- ↑ Hans Heinrich Düsel. Die sowjetische Flugblattpropaganda gegen Deutschland im Zweiten Weltkrieg: die Frontflugblätter der Nordkaukasusfront : Frontflugblätter unbekannter Fronten : Ergänzungen zu Band 1 bis 4, Том 1 - Leipziger Universitätsverlag, 2004 - с. 95, 125
Джерела[ред. | ред. код]
- Служили два товарища: письмо о павших под Нарвой русском поэте и немецком антифашисте [Текст] / Д. Шеваров // Российская газета . - 2017. - N 129 (16 июня). - С. 38.
- Heinz Taxweiler – ein niedersächsischer Deserteur [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Vortrag über Wehrmachtsdeserteure in Gedenkstätte Esterwegen [Архівовано 22 липня 2019 у Wayback Machine.]