Гапонівщина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Г. А. Гапон

Гапо́нівщина (рос. Гапо́новщина) ― діяльність царської жандармерії зі створення підконтрольних робітничих організацій з метою позбавити рух революційного змісту, відвернути від політичної боротьби.[1][2]

Створення таких організацій, які дістали загальну назву «Збори російських фабрично-заводських робітників Петербурга», розпочали в 1903 році, з ініціативи священника Г. А. Гапона.[1][2]

Методи та мета[ред. | ред. код]

Метою цієї та подібних організацій була проповідь монархізму, православ'я, класового миру, ненависті до революціонерів.[2]

Гапонівські організації розповсюджували релігійно-чорносотенну літературу, створювали духовні хори, проводили бесіди й лекції на теми, схвалені владою.[1]

Чисельність[ред. | ред. код]

За підтримки й на кошти департаменту поліції та петербурзької охранки йому вдалося створити в місті 11 відділень з 9 тис. членів.[1]

В 1904 році робилися спроби відкрити такі самі організації в Москві, Києві, Полтаві та інших містах.[2]

Закінчення існування[ред. | ред. код]

На початку січня 1905 року в Петербурзі спалахнув загальний страйк. За завданням охранки Гапон спровокував 9 січня 1905 року мирну процесію з петицією до царя, яка закінчилася розстрілом робітників.[1]

Гапонівські організації закрили.[2]

Оцінки[ред. | ред. код]

Кишеньковий словник атеїста (1978) підсумовує статтю про гапонівщину так: «кривавий урок, даний трудящим показав марність уповання на церкву в захисті своїх прав».[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Гапонівщина // Кишеньковий словник атеїста (укр). — Київ: Політвидав України. — 1978. — С. 53.
  2. а б в г д Гапонівщина // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — С. 480.

Джерела[ред. | ред. код]