Ганс Урс фон Бальтазар

Ганс Урс фон Бальтазар
нім. Hans Urs von Balthasar
Народився	12 серпня 1905(1905-08-12)[…] Люцерн, Швейцарія
Помер	26 червня 1988(1988-06-26)[…] (82 роки) Базель, Швейцарія
Поховання	Церква святого Леодегараd
Країна	Швейцарія
Діяльність	богослов, письменник, католицький священник, перекладач
Alma mater	Цюрихський університет
Посада	кардинал
Нагороди	премія Готфріда Келлераd (1975) Почесний доктор Мюнстерського університету імені Вільгельмаd Romano Guardini awardd (1971)
Автограф
Особ. сторінка	balthasarbooks.com
Ганс Урс фон Бальтазар у Вікісховищі

Ганс Урс фон Бальтазар (нім. Hans Urs von Balthasar; 12 серпня 1905, Люцерн, Швейцарія — 26 червня 1988, Базель, Швейцарія) — швейцарський кардинал, католицький богослов і священник. Кардинал-диякон с титулярною дияконією Сан-Нікола-ін-Карчере.

Професор, член-кореспондент Британської академії (1973), іноземний член французької Академії моральних і політичних наук (1974).

Життєпис

Народився Ганс Урс фон Бальтазар в Люцерні 12 серпня 1905 року в католицькій сім'ї. З дитинства цікавився літературою і музикою. Середню освіту здобув в єзуїтській школі (Фельдкірх, Австрія). Вивчав германістику та філософію в університетах Цюриха, Берліна і Відня. У Цюріху з відзнакою (summa cum laude) захистив докторську дисертацію «Історія есхатологічної проблеми в сучасній німецькій літературі» (1928 рік). У 1929 році став послушником ордена єзуїтів. У 1933—1937 роках вивчав богослов'я на єзуїтському богословському факультеті в Ліоні (Ліон-Фурв'єр), де познайомився з французьким теологом Анрі де Любаком. У 1936 році в Мюнхені був висвячений кардиналом Фаульхабером в священицький сан.

Кардинал

У травні 1988 року Папа Римский Іван Павло II оголосив, что має намір піднести Ганса Урса фон Бальтазара в сан кардинала-диякона с титулярною дияконією церкви Сан-Нікола-ін-Карчере, проте 26 червня 1988 року кардинал Бальтазар, не доживши два дні до консисторії — накладання кардинальської червоної беретки, несподівано помер у Базелі, перед подготовкою до ранкової меси.

Твори

• «Geschichte des eschatologischen Problems in der modernen deutschen Literatur» (1930)
• «Apokalypse der deutschen Seele» (в 3-х томах, 1937—1939)
• «Das Herz der Welt» (1945)
• «Therese von Lisieux. Geschichte einer Sendung» (1950)
• «Karl Barth. Darstellung und Deutung seiner Theologie» (1951)
• «Reinhold Schneider. Sein Weg und sein Werk» (1953)
• «Bernanos» (1954)
• «Einsame Zwiesprache. Martin Buber und das Christentum» (1958)
• «Augustinus, Die Gottesbürgerschaft» (1961)
• «Cordula oder der Ernstfall» (1966)
• «Herrlichkeit. Eine theologische Ästhetik» (в 3-х томах, 1961—1969)
• «Theodramatik» (в 5-ти томах, 1971—1983)
• «Theologik» (в 3-х томах, 1985—1987)
• «Epilog» (1987)
• Apokatastasis (= Neue Kriterien; Band 1) (1999)

Українські переклади

• «Насамперед Царство Боже» // пер. Н. Лозинської (Львів: «Місіонер», 2005)
• «Пасхальне таїнство» (Львів: «Місіонер», 2011)
• «Варта віри лише любов» // пер. з нім. Наталі Комарової (Київ: «Дух і літера», 2015)

Джерела

• M. Kehl and W. Loser. The Von Balthasar Reader, translated by R. J. Daly and F. Lawrence (New York, 1982).
• L.S. Chapp, The God Who Speaks: Hans Urs von Balthasar.s Theology of Revelation (Bethesda, Md. 1996).
• E. T. Oakes, Pattern of Redemption: The Theology of Hans Urs von Balthasar. (2d rev. ed. New York, 1997).
• David Schindler, ed., Hans Urs von Balthasar: His Life and Work (Notre Dame, Ind., 1991).

Посилання

• Присухін С. І. Бальтазар, Ганс Урс фон [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Велика українська енциклопедія (дата звернення: 16.12.2021).
• Інформація на сайті catholic-hierarchy [Архівовано 16 грудня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)