Гайнц Ланге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайнц Ланге
Народився 2 жовтня 1917(1917-10-02)[1]
Кельн, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер 26 лютого 2006(2006-02-26)[1] (88 років)
Бергіш-Гладбах, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність льотчик
Alma mater Кільський університет
Знання мов німецька
Учасник Друга світова війна
Військове звання Majord
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Нагрудний знак пілота
Нагрудний знак пілота
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе
Авіаційна планка винищувача

Гайнц Рольф Мартін Ланге (нім. Heinz Rolf Martin Lange; 2 жовтня 1917, Кельн26 лютого 2006, Бергіш-Гладбах) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, майор люфтваффе, доктор права (1949). Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія[ред. | ред. код]

Син аса Першої світової війни Рольфа Ланге, який збив 9 літаків, і його дружини-домогосподарки Маргарити, уродженої Массманн. В грудні 1936 року вступив у вермахт і незабаром був переведений в люфтваффе. Після закінчення льотної школи на початку 1939 зарахований в 132-у (з 1 травня 1939 року — 26-у) винищувальну ескадру, а 15 липня 1939 року — в 1-у групу 21-ї винищувальної ескадри (з 6 червня 1940 року — 3-я група 54-ї винищувальної ескадри). Свій перший бойовий виліт здійснив 1 вересня 1939 року. Учасник Польської і Французької кампаній. Першу перемогу здобув 30 жовтня 1939 року, збивши британський бомбардувальник «Бленгейм». З серпня 1940 року — ад'ютант 54-ї винищувальної ескадри, з 1 жовтня 1941 року — командир 1-ї ескадрильї. Учасник Німецько-радянської війни. 26 жовтня 1942 року Ланге, який мав на своєму рахунку 19 перемог, був призначений командиром 3-ї ескадрильї 51-ї винищувальної ескадри. В лютому-квітні 1944 року виконував обов'язки командира кількох груп і 9 травня 1944 року очолив 4-у групу 51-ї винищувальної ескадри. В жовтні 1944 року пілоти групи здійснили 330 бойових вильотів і здобули 102 перемоги; наприкінці жовтня число перемог Ланге виросло до 70. 12 квітня 1945 року Ланге став останнім командиром знаменитої 51-ї винищувальної ескадри, яка на той час зазнала важких втрат у Прибалтиці, а до кінця квітня практично перестала існувати. 24 квітня евакуював залишки персоналу морем в Данію. 27 квітня штаб ескадри був розформований, а Ланге очолив 4-у групу своєї ескадри, яка залишалася в Німеччині. Протягом 3 останніх тижнів квітня 1945 року пілоти 4-ї групи здобули 115 перемог, втративши п'ятьох льотчиків. Свій останній бій Ланге провів 29 квітня.

Всього за час бойових дій Ланге здійснив 628 бойових вильотів і збив 70 літаків, в тому числі 69 радянських.

Після капітуляції Німеччини з групи Ланге у Фленсбурзі була сформована Команда роззброєння «Фленсбург» на чолі з Ланге, яка займалася демонтажем озброєння літаків люфтваффе. У вересні 1945 року всі Команди роззброєння були об'єднані в Німецьке робоче авіаз'єднання на чолі з Ланге. Восени 1945 року вийшов у відставку і вступив у Кільський університет. З серпня 1950 року працював у концерні «Герлінг» в Кельні. В 1982 році вийшов на пенсію.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Kurowski F., Oberleutnant Otto Kittel, Der erfolgreichste Jagdflieger des Jagdgeschwaders 54, Flechsig Verlag, Würzburg, 2007
  • OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в TracesOfWar