Віреон рудобровий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віреон рудобровий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Віреонові (Vireonidae)
Рід: Папугодзьобий віреон (Cyclarhis)
Вид: Віреон рудобровий
Cyclarhis gujanensis
(Gmelin, 1789)

Посилання
Вікісховище: Cyclarhis gujanensis
Віківиди: Cyclarhis gujanensis
ITIS: 559647
МСОП: 22705124
NCBI: 34943

Віреон рудобровий[2] (Cyclarhis gujanensis) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений зі східної частини Мексики через Центральну Америку, Беліз, Гватемалу, Сальвадор, Гондурас, Нікарагуа, Коста-Рику та Панаму; далі у Південній Америці від Колумбії на схід через Венесуелу, Гаяну, Тринідад і Тобаго, Суринам і Французьку Гвіану, на південь через Бразилію (відсутній на більшій частині західної Амазонії), Еквадор, Перу, Болівію, Парагвай, Уругвай до центральної частини Аргентини. Мешкає у різних середовищах проживання, таких як сухі ліси, галявини, узлісся, савани, переважно нижче 2000 м над рівнем моря, локально до 2500-3000 м в Андах. Також трапляється на плантаціях, евкаліптових лісах, серрадо, каатинзі, пасовищах, мангрових заростях, парках та міських вулицях.

Дрібний птах, завдовжки 16 см, вагою 28 г. Оперення верхньої частини тіла оливкового кольору, голова та потилиця сірого кольору. Забарвлення горла і грудей від блідо-жовтого до оливково-жовтого кольору, черево біляве. Лоб червоно-бурого кольору.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Включає 22 підвиди:

  • Cyclarhis gujanensis septentrionalis Phillips, AR, 1991 — схід Мексики.
  • Cyclarhis gujanensis flaviventris Lafresnaye, 1842 — південний схід Мексики, на схід до Гватемали та північного Гондурасу.
  • Cyclarhis gujanensis yucatanensis Ridgway, 1887 — південно-східна Мексика на південь до північного Гондурасу.
  • Cyclarhis gujanensis nicaraguae Miller, W & Griscom, 1925 — південна Мексика (центральний Чіапас), Гватемала, Сальвадор, Гондурас і Нікарагуа.
  • Cyclarhis gujanensis subflavescens Cabanis, 1861 — Коста-Рика та захід Панами.
  • Cyclarhis gujanensis perrygoi Wetmore, 1950 — західна центральна Панама на тихоокеанському схилі.
  • Cyclarhis gujanensis flavens Wetmore, 1950 — центральна та східна Панама вздовж узбережжя Тихого океану.
  • Cyclarhis gujanensis coibae Hartert, 1901 — острів Койба біля південно-західне узбережжя Панами.
    • Cyclarhis gujanensis cantica Bangs, 1898 — північна та центральна Колумбія.
  • Cyclarhis gujanensis parva Chapman, 1917 — північно-східна Колумбія та північна Венесуела.
  • Cyclarhis gujanensis flavipectus Sclater, 1859 — північно-східна Венесуела та острів Тринідад.
  • Cyclarhis gujanensis gujanensis (Gmelin, 1789) — східна Колумбія, південна Венесуела, Гвіана, східний Перу, північно-східна Болівія і Бразилія на південь до північної частини Мату-Гросу.
  • Cyclarhis gujanensis pax Bond & Meyer de Schauensee, 1942 — схід центральної Болівії.
  • Cyclarhis gujanensis dorsalis Zimmer, JT, 1942 — центральноболівійське нагір'я.
  • Cyclarhis gujanensis tarijae Bond & Meyer de Schauensee, 1942 — південно-східна Болівія і крайня північно-західна Аргентина.
  • Cyclarhis gujanensis insularis Ridgway, 1885 — острів Косумель (північно-східне узбережжя півострова Юкатан).
  • Cyclarhis gujanensis virenticeps Sclater, 1860 — західний Еквадор і північний захід Перу.
  • Cyclarhis gujanensis contrerasi Taczanowski, 1879 — південно-східний Еквадор і північ Перу.
  • Cyclarhis gujanensis saturata Zimmer, JT 1925 — центральна частина Перу.
  • Cyclarhis gujanensis viridis (Vieillot, 1822) — Парагвай і північ Аргентини.
  • Cyclarhis gujanensis cearensis Baird, 1866 — східна Бразилія.
  • Cyclarhis gujanensis ochrocephala Tschudi, 1845 — Парагвай на південь до північно-східної Аргентини, південний схід Бразилії та Уругвай.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2021). Cyclarhis gujanensis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 27 квітня 2021
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.