Віденська мирна угода 1738 року
| Віденська мирна угода 1738 року | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 18 листопада 1738 |
| Місце | Відень |
| Сторони | Королівство Франція і Габсбурзька монархія |
Віденська мирна угода (нім. Frieden von Wien) — мирний договір, підписаний у Відні 18 листопада 1738, що завершив війну за Польську спадщину. З боку Австрії договір підписав граф Філіп Цінцендорф, а з боку Франції та її союзників (Іспанії, Сардинії) — Жан де ла Бон. Угода, головним чином, повторювала умови прелімінарного мирного договору, підписаного там же 3 жовтня 1735 року.
Умови угоди[ред. | ред. код]
Це був один з останніх міжнародних договорів, написаних латиною (разом з Белградським договором, підписаним наступного року).
За умовами договору Франція гарантувала прагматичну санкцію і визнавала курфюрста саксонського Фрідріха Августа II польським королем під ім'ям Августа III[1]. За Станіславом Лещинським залишався довічно королівський титул, йому також передавалися герцогство Лотарингія і графство Бар, які після його смерті повинні були відійти до Франції[1]. Герцог Лотаринзький Франц Стефан, зять імператора Карла VI, як компенсацію за Лотарингію отримував Герцогство Парма в складі Парми, П'яченци та Великого герцогства Тосканського, престол якого виявився вакантним у зв'язку з припиненням династії Медічі.
Австрія відмовлялася від здобутого нею за підсумками Утрехтського мирного договору і Лондонського договору 1720 року Сицилійського королівства, яке було передано молодшої лінії іспанських Бурбонів (без права об'єднання з Іспанією під одним скіпетром).
Сардинія отримувала частину Міланського герцогства (Новара, Тортона), що належав Австрії.
Російська імперія актами від 15 травня і 23 листопада 1736 року декларувала свою згоду з прелімінарним мирним договором 1735 року і приєдналася до Віденської мирної угоди (точніше, до її 6-ї статті, яка формулювала згоду з польського питання) актом від 21 травня 1739 року.
Підсумки угоди[ред. | ред. код]
Віденська мирна угода стала військовою та дипломатичною поразкою Австрії, яка через невдалу турецьку війну була змушена закріпити важкі умови прелімінарного договору з Францією 1735 року, прагнучи за посередництва останньої укласти мир з Портою. У той же час договір був великим успіхом Франції, якій вдалося не тільки значно послабити позиції Австрії в Італії, але і завершити, з приєднанням Лотарингії, возз'єднання своєї національної території. Одночасно Віденський мирний договір був відображенням військово-дипломатичних успіхів Російської імперії, яка здобула перемогу над Францією в польському питанні.
Література[ред. | ред. код]
- Віденські мирні угоди // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lindsay, J. O. (1957) The New Cambridge Modern History Cambridge University Press, Cambridge, England, page 205 [Архівовано 25 березня 2022 у Wayback Machine.], ISBN 0-521-04545-2
|
