Вівсяна кормова одиниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вівсяна кормова одиниця — загальна енергетична поживність конкретного корму, еквівалентом якому є 1 кг вівсяного зерна. Це одиниця поживності кормів, яку було прийнято ще в колишньому СРСР — поживність 1 кг вівса середньої якості, при згодовуванні якого понад підтримуючий корм в організмі дорослого вола синтезується 150 г жиру, що відповідає 5920 кДж (1414 ккал) чистої енергії.[1][2] За цим способом оцінки поживність будь-якого корму прирівнюється за продуктивною дією жировідкладення до 1 кг вівса.[2]

У тваринництві вівсяна кормова одиниця та обмінна енергія прийняті за основу системи нормування і оцінки поживності кормів.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1810 р. для оцінки поживності кормів з метою нормування годівлі тварин було запропоновано сінні еквіваленти, а на початку XX ст. — крохмальні еквіваленти.[1]

У Данії,[1] Швеції[1] та Норвегії[1] користуються скандинавською кормовою одиницею встановленою для тварин різних видів для отримання від них різноманітної продукції, що за поживністю дорівнює 1 кг зерна ячменю та в основу якої покладено продуктивну енергію.[3]

Радянська кормова одиниця (вівсяна кормова одиниця) розроблена в 1922—1923 Комісією зоотехнічної вченої ради Наркомзему РРФСР під керівництвом Є. А. Богданова.[4] Як одиниця поживності кормів в СРСР, за пропозицією 1922 року Е.А.Богданова,[5] була прийнята кормова одиниця, що відповідає поживності 1кг сухого вівсяного зерна середньої якості і названа «радянською кормовою одиницею».[1][6]

Радянська кормова одиниця є похідним крохмального еквівалента.[1] В її основі лежить крохмальна одиниця, запропонована німецьким вченим О. Кельнером, який зрівняв всі корми з поживною цінністю чистого крохмалю.[7] 1 кг вівсяного зерна дорівнює за поживною цінностю 0,6 кг крохмалю.[7][1]

Енергетична поживність кормів виражалась у вівсяних кормових одиницях до 1985 року.[8]

Суть вівсяної кормової одиниці

[ред. | ред. код]

Під загальною поживністю корму (раціону) розуміють сумарно корисну дію поживних речовин, що міститься в кормі, на продуктивність тварин. Загальна поживність — це енергетична поживність корму. Її виражають в одиницях обмінної енергії (енергія, яка фізіологічно використана організмом тварин). За одиницю оцінки загальної поживності кормів прийнята вівсяна кормова одиниця, в основі якої лежить метод обліку матеріальних змін у тілі тварини, про які роблять висновок за балансом речовин та енергії в організмі. Суть вівсяної кормової одиниці — це зміни в тілі тварин під впливом годівлі їх, роблячи висновок за відкладанням або розпадом білків і жиру, які визначають за балансом азоту і вуглецю.

Частина енергії одержаної з корму не засвоюється організмом, а виділяється з неперетравленими залишками корму. Втрати у жуйних цієї енергії приблизно дорівнюють 40%.

На практиці користуються готовими таблицями, де вказано, скільки кг того чи іншого корму дорівнюють за поживністю 1 кг вівса, або 1 вівсяній кормовій одиниці.[7]

При відгодівлі тварин поживну якість кормів оцінюють за кількістю кормових одиниць у кілограмі, центнері, тонні корму.[1]

Недоліки

[ред. | ред. код]

Класична система вівсяних кормових одиниць вважається застарілою в секторі тваринництва, оскільки вона недооцінює енергетичну цінність корму по шляху перетворення її в молоці. Для цього, в наш час відмовилися на користь інших, ефективніших, таких як чистий метод енергії (нетто-енергія), прийнятий в основному в Північній Америці, або французької кормової одиниці, прийнятої в Європі. В Україні, країнах СНД, Польщі, Румунії, болгарії та ін. прийнята система оцінки кормів за показниками вівсяних кормових одиниць.[3]

Перерахунок кормів у кормові одиниці

[ред. | ред. код]

Перерахунок фізичної маси кормів у кормові одиниці в сільськогосподарських підприємствах здійснюється за коефіцієнтами, що визначаються лабораторними дослідженнями кормів, які проводяться на місцях агрохімічною службою, і тільки при їх відсутності — за «Довідником поживності кормів», що застосовується для кожної природно-кліматичної зони України за видами кормів. Перерахунок фізичної ваги кормів у кормові одиниці в домогосподарствах здійснюється за нормативними оцінками їх кормової якості.

Середня поживність кормів (у кормових одиницях)

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж и к Пешук Л.В. Основи тваринництва і ветеринарно-санітарна експертиза м'яса та м'ясних продуктів. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 400с. ISBN 978-611-01-0219-3 (с.: 134)
  2. а б Технологія виробництва продукції тваринництва: Підручник / О.Т. Бусенко, В.Д. Столюк, О.Й. Могильний та ін.; За ред. О.Т. Бусенка. — К.: Вища освіта, 2005. — 496 с.: іл. ISBN 966-8081-34-Х
  3. а б Шевченко Ю.А. Особливості енергетичної та економічної оцінки кормів [Архівовано 2 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. // Інституційний репозитарій Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет ім.Вадима Гетьмана», 2011
  4. Сельскохозяйственный словарь-справочник. — Москва - Ленинград: Государстенное издательство колхозной и совхозной литературы «Сельхозгиз». Главный редактор: А. И. Гайстер. 1934
  5. Сельскохозяйственный энциклопедический словарь / Редкол.: Месяц В.К. (гл. ред.) и др. - М.: Сов. энциклопедия, 1989.-656с. (с.:239)
  6. Детская энциклопедия: для среднего и старшего возраста. Том: 4 Растения и животные / Гл.редакция: Д.Д. Благой, В.А. Варсанофьева, Б.А. Воронцов-Вельяминов, П.А. Генкель и др.; гл. редактор: А.И. Маркушевич; научн.редакторы: В.Ф. Натали, П.А. Генкель, Ф.Д. Сказкин;, зам. Гл.редактора: П.А. Мичурин. - Изд. Академии педагогических наук РСФСР, Москва 1960, С: 591 (С.: 202)
  7. а б в Попов И. С. Кормление сельскохозяйственных животных, 9 изд., М., 1957.
  8. Фаритов Т.А. Корма и кормовые добавки для животных: Учебное пособие. - СПб.: Издательство "Лань", 2010. - 304 с.:ил.- (Учебники для вузов. Специальная литература). ISBN 978-5-8114-1026-2 (с.: 38)
  9. Державний комітет статистики України. Наказ Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення розрахунків витрат кормів худобі та птиці у господарствах усіх категорій. Архів оригіналу за 31 липня 2013. Процитовано 7 жовтня 2011.

Див. також

[ред. | ред. код]