Володавський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володавський повіт
Powiat włodawski
Повіт на мапі воєводства
Герб Прапор
Країна Польща Польща
Воєводство Люблінське
Адміністративний центр Володава
Населення: 39 837 (2008[1])
Площа: 1256,42
Густота: 32
Урбанізація: 34,08 %
Номери автомобілів: LWL
TERYT: 3.06.07.19.00.0 Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 1
місько-сільські -
сільські 7
Адміністрація
Староста: Janusz Adam Kloc (2006)
Адреса: al. J. Piłsudskiego 24
22-200 Włodawa
Мапа
Мапа

Володавський повіт (пол. powiat włodawski) — один з 20 земських повітів Люблінського воєводства Польщі. Утворений 1 січня 1999 року в результаті адміністративної реформи.

Загальні дані

[ред. | ред. код]

Повіт знаходиться у східній частині воєводства. Адміністративний центр — місто Володава. Станом на 1.01.2008 населення становить 39 837 осіб, площа 1256,42 км².

Демографія

[ред. | ред. код]

Демографічні дані повіту станом на 30.06.2005:

Всього Жінки Чоловіки
  осіб % осіб % осіб %
Повіт 40 430 100 20 483 50,7 19 947 49,3
Міста 13 758 100 7092 51,5 6666 48,5
Села 26 672 100 13 391 50,2 13 281 49,8

Історія

[ред. | ред. код]

Новопосталою польською владою у листопаді 1918 р. збережений колишній Володавський повіт Люблінської губернії у межах до 1912 р. (до приєднання територій з переважним українським населенням до новоутвореної Холмської губернії). 14 серпня 1919 року включений до новоутвореного Люблінського воєводства.

За офіційним переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року населення повіту становило 76 718 осіб (36 860 чоловіки та 39 858 жінок), налічувалося 12 097 будинків. Розподіл за релігією: 40 881 римо-католиків (53,29 %), 20 104 православних (26,21 %), 13 562 юдеїв (17,68 %), 2017 євангельських християн (2,63 %), 133 греко-католиків (0,17 %), 17 християн інших конфесій, 3 нерелігійних і 1 мусульманин. Розподіл за національністю: 54 299 поляків (70,78 %), 11 453 євреїв (14,93 %), 9529 українців (12,42 %), 1313 німців (1,71 %), 124 осіб інших національностей (0,16 %)[2].

1 січня 1923 р. до повіту приєднана гміна (волость) Славатичі, яка була вилучена з Більського повіту.[3]

1 квітня 1931 р. село Ромашки передане з ґміни Вишничі Володавського повіту до ґміни Россош Більського повіту[4].

Перед Другою світовою війною частка українців у населенні повіту становила 57 % (з них 30 % українськомовні римо-католики)[5].

Відповідно до договору про радянсько-польський кордон 1945 року, Володавський повіт, як і все Підляшшя, залишився у складі Польщі[6]. 9 вересня 1944 року в Любліні за вказівкою верховної радянської влади було укладено угоду між Польським комітет національного визволення та урядом УРСР, що передбачала польсько-український обмін населенням[7]. З 15 жовтня 1944 по серпень 1946 року в Україну з Володавського повіту було депортовано 25 030 осіб (з 28 800 взятих на облік до виселення)[8][5].

Втім, як пізніше з'ясувалося деяким українцям вдалося уникнути переселення, тому в 1947 році польська комуністична влада почала готувати вже нову депортацію, відому як операція «Вісла»[9]. За польськими підрахунками станом на 1 серпня 1947 року в повіті налічувалося 5338 українців (1749 родин), які підлягали виселенню в північно-західні воєводства[9].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. VIII. Tablica wojewódzka. (пол.)
  3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 6 listopada 1922 r. o włączeniu gminy Sławatycze powiatu bialskiego do powiatu włodawskiego. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.](пол.)
  4. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 12 marca 1931 r. o zmianie granic powiatu bialskiego i włodawskiego w województwie lubelskiem. [Архівовано 22 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  5. а б Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 368. (пол.)
  6. Кубійович В. М. Західні Українські Землі в межах Польщі 1920-1939 / Володимир Кубійович; Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т. — Чикаго; Нью-Йорк : Укр. Публіцист.-Наук. Ін-т, 1963. — С. 28.
  7. Репатріація чи депортація. Переселення українців з Польщі до УРСР / за ред. Є. Місила; пер. з пол. І. Сварника. — Львів : Каменяр, 2007. — С. 8.
  8. Надбужанщина: Сокальщина, Белзчина, Радехівщина, Камінеччина, Холмщина і Підляшшя / Ред. кол.: М. Мартинюк (гол. ред.), Н. Олійник (літ. ред.), А. Демусь, О. Заставний, І. Калиневич, І. Кравчук, Н. Кравчук, В. Макар, В. Оренчук, Є. Стефанишин. Наукове товариство ім. Шевченка. — Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто : Об’єднання надбужанців, 1986. — Т. 1. — С. 753-754. — (Український Архів. – Т. XLI)
  9. а б Kolasa A. Ukraincy w powiecie Biala Podlaska w latach 1918-1948. — Toruń : Wydawnictwo Adam Marszałek, 2007. — С. 174. (пол.)