Водяний хрін лісовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Водяний хрін лісовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Водяний хрін (Rorippa)
Вид:
Водяний хрін лісовий (R. sylvestris)
Біноміальна назва
Rorippa sylvestris

Водяний хрін лісовий[1][2] (Rorippa sylvestris) — вид трав'янистих рослин родини капустяні (Brassicaceae), поширений у Євразії й широко введений у Північну Америку.

Це багаторічні кореневищні трав'янисті рослини. Стебла (5)20–50(100) см, розгалужені в основному від основи. Листки перисто-розсічені з довгастими частинками; листові пластини (2)3.5–15(20) × (0.7)1–4.5(6) см. Чашолистки довгасті, зелені чи жовті, 1.8–3(3.5) × 0.7–1.5 мм. Пелюстки 3–5 мм завдовжки, жовті й еліптичні. Стручки лінійні 4–18 мм завдовжки. Плоди однакові, овальні, червонувато-коричневі, 0.6–0.9 × 0.4–0.5 мм.

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений у всій Європі, окрім Мальти й Ісландії, у Скандинавію можливо введений. Є випадкові знахідки з архіпелагу Шпіцберген та Ґренландії. В Азії зростає на територіях Китаю, Росії, Японії, Індії, Таджикистану, Узбекистану, Ірану, Туреччини, Лівану, Ізраїлю, Грузії. Вид введено в Канаду, США, Аргентину, Чилі, Нову Зеландію.

В Україні зростає на луках серед верб і тополь, на берегах річок, озер, канав, у сирих місцях по всій території, але в Криму рідкісний, береги р. Биюк-Карасу в степовому Криму[2].

Практичне використання

[ред. | ред. код]

На Кавказі водяний хрін лісовий використовують для салатів.[3]

Галерея

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Довідник назв рослин України
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 124. (рос.)(укр.)
  3. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.37