Веломобіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веломобіль
Зображення
Транскрипція в МФА ˈvɛloʊmoʊˌbil
Першовідкривач або винахідник Charles Mochetd
Фізично взаємодіє з дорога
Описано за адресою lowtechmagazine.com/2010/09/the-velomobile-high-tech-bike-or-low-tech-car.html(англ.)
Джерело енергії human energyd
CMNS: Веломобіль у Вікісховищі

Веломобі́ль (англ. hpv ) — різновид велосипеда, придатний для поїздок на асфальтованому покритті, здебільшого повністю закритий, захищений від поганої погоди і зіткнень. Веломобілі, що найменше мають три колеса та водій сидить не в сідлі, а в автомобільному кріслі. Багато сучасних веломобілів, крім педалей, мають можливість рухатись завдяки електродвигуну.

Класичний веломобіль
Веломобіль «Go-One»
Веломобіль «Leitra»
Веломобіль «Cab-Bike»
Австралійський чемпіонат веломобілів, 2006 рік

Історія

[ред. | ред. код]

Прототипами сучасних веломобілів можна вважати «саморухомі екіпажі» Шамшуренка і Кулібіна XVIII століття. Перші сучасні кузовні веломобілі з'явилися в США на початку XX століття. Це були трьох- і чотириколісні транспортні засоби, оснащені ланцюговим приводом і фанерним (дерев'яним) кузовом.

Веломобіль виник як конструкторський синтез велосипеда і автомобіля. Істотною ознакою веломобіля є аеродинамічний кузов: днище і дах, або просто один дашок (як виняток, бувають веломобілі і без кузова). Він має на одне-два колеса більше, але не менше трьох, завдяки чому стійкіший і надійніший. Відрізняє його зручне сидіння схоже на автомобільне або авіаційне. Крім того, в нього значно досконаліший привід.[1]

Перший веломобіль було збудовано у 1971 році американським авіаційним інженером Робертом Бундшухом. Свій педальний автомобль він назвав «педікар». Його одномісний 50-кілограмовий екіпаж з чотирма колесами рухався зі швидкістю 30 кілометрів за годину.[1]

При швидкості в 20-25 кілометрів за годину веломобілю потрібно в 2-5 разів[1] менше енергії, ніж гоночному велосипеду: у веломобіля висока обтічність кузова і зручніше положення водія, якому не потрібно турбуватися про рівновагу; крім того, він швидко набирає розгін і довго котиться за інерцією, навіть проти вітру.

Промисловість випускає два електричні автомобілі з педалями: Sinclair C5 і TWIKE.

Серійні веломобілі

[ред. | ред. код]
Виробник Модель веломобіля Країна виробника
Aerorider Aerorider Нідерланди Нідерланди
Alleweder [Архівовано 23 травня 2013 у Wayback Machine.] Alleweder Нідерланди Нідерланди/США США/Німеччина Німеччина
Berkut [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.] Berkut B-317 Росія Росія
Beyss [Архівовано 25 вересня 2013 у Wayback Machine.] Go-one Німеччина Німеччина

Змагання веломобілів

[ред. | ред. код]

Австралійський чемпіонат веломобілів

[ред. | ред. код]

Австралійський чемпіонат веломобілів — один з наймасовіших змагань гоночних веломобілів у світі. Чемпіонат складається з двох шести годинних і однієї добової гонки. Популярність змагання росте. В останні роки у змаганнях беруть участь 150—250 команд щорічно.[2]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Маслов В.І. / Сам себе катаю: Все про велосипед: Для серед. і ст. шк. віку / Худож Є.І. Корольков.—К.:Веселка, 1990.—172с.:іл. ISBN 5-301-00515-4
  2. Australian HPV super series. Архів оригіналу за 19 серпня 2006. Процитовано 21 вересня 2013.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Маслов В.І. / Сам себе катаю: Все про велосипед: Для серед. і ст. шк. віку / Худож Є.І. Корольков.—К.:Веселка, 1990.—172с.:іл. ISBN 5-301-00515-4


Посилання

[ред. | ред. код]