ВО-1 «Заграва»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з ВО «Заграва»)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відбитки печаток воєнної округи «Заграва»

Воєнна округа «Заграва» або група «Заграва» — воєнна округа Української повстанської армії, частина оперативної групи УПА-Північ, яка охоплювала північно-західні райони Рівненської області України та південні Берестейщини, а також за даними Сергія Яровенка сучасні Ківерцівський та Луцький райони Волиньської області України. Командирами воєнної округи були Сильвестр Затовканюк («Пташка»), Іван Литвинчук («Дубовий») та Степан Янішевський («Юрій», «Далекий»), заступником командира — сотник Василь Івахів, шефом штабу — майор Микола Левицький («Макаренко»).

Історія

[ред. | ред. код]

У другій половині 1944 року групи «Заграва», «Тютюнник» і «Турів» реорганізовані в два з'єднання груп (ЗГ): «33» («Завихост») і «44» («ЗГ», «444»)[1].

Структура

[ред. | ред. код]
Військово-адміністративний поділ ВО «Заграва» у серпні-листопаді 1943 року
  • Загін ім. Коновальця, командир — «Ярема» (Никон Семенюк)
  • Загін Енея, командир — Еней
    • Курені: Дороша, Кватеренка-Польового, Гонти, Верещаки (курінь окремих доручень).
  • Загін Дубового, командир — Дубовий
    • Курені: Шакала (Шавули), Гострого.
  • Загін Олега, командир — Олег
    • Курені: Чутки, Цигана, Євгена.

Восени 1943 року (за даними Петра Содоля)

[ред. | ред. код]

Комадир округи: «Дубовий» (Іван Литвинчук); «Юрій» Степан Янішевський (з березня 1944). Начальник штабу — «Гончаренко» (Ступницький Леонід) (05.1943 — ?).

Загони (фактично курені, по 2-3 сотні):

Перша половина 1944 року (за даними Сергія Яровенка)

[ред. | ред. код]

Командири: Іван Литвинчук («Дубовий», «Максим»), згодом Степан Янішевський («Далекий», «Юрій»). Шеф військового штабу (ШВШ): Дмитро Корінець («Д. Дмитречко», «Гриць», «Бористен»), згодом Володимир Рудаков («Святославович»). Політвиховник (пвх) — Степан Костецький («Зимний»).

До групи «Заграва» входили загони:

Чисельність в 1944 році

[ред. | ред. код]

Кандидат історичних наук, працівник Інституту української археографії та джерелознавства НАН України Володимир Ковальчук з посиланням на архівний документ, вилучений після смерті 12 лютого 1945 року з торби командира УПА-Північ Дмитра Клячківського («Клим Савур»), наводить наступну чисельність окремих підрозділів, що знаходились в окремі періоди 1944 року у підпорядкуванні командувача групою ВО-3 «Заграва» Івана Литвинчука («Дубовий»)[2]:

Командир Підрозділ Під час переходу німецько-радянської лінії фронту
(січень-лютий 1944 року)
До часу «великої акції» У вересні 1944 року
Сотень Бійців Сотень Бійців Сотень Бійців
«Лайдака» (Скуба Микита) загін «ім. Колодзінського» (згодом «Корсунський») 2 240 2 240 1 120
«Кора» (Макар Мельник) загін «ім. Коновальця» (згодом «Стародубський») 2 240 3 360 1 120
«Ярема» (Никон Семенюк) 2 240 2 240
«Острий» (Ярослав Ждан) 2 240 5 600 1 120
«Шавула» (Адам Рудик) загін «ім. Остапа» (згодом «Батуринський») 2 240
«Рубаш» (Степан Коваль) загін «Котловина» (згодом «Хвастівський») 5 600 1 120
«Гамалія» (Анатолій Монь) 1 100 3 360 3 300
«Єрмак» (Дмитро Войцешко) 1 100
«Чорнота» (Володимир Дзюбенко) 3 240 1 120
Разом 17 2000 17 1920 9 1020

Дослідникам не вдалося однозначно встановити, що розумілося під «великою акцією», проте це могли бути події квітня 1944 року (бій під Гурбами або ж підготовка до Холодноярського повстання на Наддніпрянській Україні)[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Літопис УПА. — Київ-Торонто, 2006. — Т. 8: Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946. Документи і матеріали. — С. 27.
  2. а б Скільки ж солдатів було в УПА? Секрети розкриває Клим Савур [Архівовано 16 березня 2019 у Wayback Machine.], Володимир Ковальчук, Історична Правда, 03.12.2010

Посилання

[ред. | ред. код]