Бурбонський палац
| Бурбонський палац | |
|---|---|
|
| |
| 48°51′43″ пн. ш. 2°19′07″ сх. д. / 48.86207200002777284° пн. ш. 2.318681000027777994° сх. д.Координати: 48°51′43″ пн. ш. 2°19′07″ сх. д. / 48.86207200002777284° пн. ш. 2.318681000027777994° сх. д. | |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[1] |
| Розташування | VII округ Парижа |
| Тип | палац[1] і будівля парламенту |
| Стиль | архітектура неокласицизму |
| Архітектор | Pierre Cailleteaud, Lorenzo Giardinid[2], Робер де Котт[3][2] і Jean Aubertd[4][5] |
| Дата заснування | 1722 |
| Адреса | rue de l'Universitéd |
  Бурбонський палац Бурбонський палац (Франція) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Бурбонский палац (фр. Palais Bourbon) — місце засідань Національної асамблеї Франції в Парижі, на лівому березі Сени, на набережній Орсе навпроти церкви Мадлен та площі Згоди, з якою він з'єднаний мостом Згоди.
Будувався у 1722–1728 роках за проєктом Лоренцо Джардіні під спостереженням Жака Габріеля як hôtel particulier (столичний особняк) узаконеної дочки Людовика XIV та маркізи де Монтеспан — герцогині Луїзи-Франсуази Бурбонської.
У 1756 році викуплений Людовиком XV, потім відчужений на користь спадкоємця герцогині, принца Конде, який замовив Жакові-Жермену Суффле розширити палац в стилі класицизму.
У роки Французької революції особняк був націоналізований і використовувався (з 1798) для засідань Ради п'ятисот.
За часів Наполеонівської перебудови Парижа в дусі ампір перед палацом споруджений монументальний портик за зразком римського храму, який калькує схожий фронтон церкви Мадлен на протилежній стороні Сени. Будівництвом фасаду займався в 1803–1807 роках Бернар Пойє.
Реставрація Бурбонів повернула палац колишнім господарям, проте вже у 1827 році він викуплений за астрономічну суму державою для розміщення в ньому парламенту.
У зв'язку з новою функцією знадобилося переоформлення інтер'єрів. Над портиком здіймається фронтон з алегоричним сюжетом, виконаним у 1842 році скульптором Корто. Інші алегоричні барельєфи виконані Франсуа Рюдом і Прадо на крилах будівлі. Майбутній депутат Ежен Делакруа прикрасив приміщення палацової бібліотеки «Історією цивілізації» (1838–1845); там само встановлені Гудонові бюсти Дідро та Вольтера. Символічно, що добудований після революції міст Конкорд, який провадить до палацу Бурбонів, де зараз міститься парламент, від площі Згоди, було збудовано з використанням каміння зруйнованої Бастилії. Сиволічний шлях по каменях в'язниці — до будинку демократії.(1)
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бурбонський палац |
- Люксембурзький палац — друга парламентська будівля в Парижі
- Єлисейський палац — резиденція Президента
- Джованна Мажді. «Весь Париж» (2002)
- Jean-Pierre Rioux, « Le Palais-Bourbon. De Gambetta à de Gaulle », у виданні: Pierre Nora (direction), Les Lieux de mémoire, tome 2 La Nation, volume III, Gallimard, Paris, 1986 ISBN 2070706583
- André Figueras, Zoologie du palais Bourbon, 1956
- Детальна історія (фр.) [Архівовано 28 липня 2011 у Wayback Machine.] * Віртуальна екскурсія палацом (фр.) [Архівовано 5 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Connaissance de l’Assemblée nº 10 : L’Assemblée nationale et le palais Bourbon d’hier à aujourd’hui [Архівовано 5 травня 2010 у Wayback Machine.]
- (1) фільм «Палац Бурбонів» https://youtu.be/8J9jQArdWts
- ↑ а б archINFORM — 1994.
- ↑ а б Architecture in France in the Eighteenth Century — New Haven, London: Yale University Press, 1995. — P. 55. — ISBN 0-300-06013-0
- ↑ Neuman R. Robert de Cotte and the Perfection of Architecture in Eighteenth-Century France — Chicago, London: University of Chicago Press, 1994. — P. 145–148. — ISBN 0-226-57437-7
- ↑ Ayers A. The Architecture of Paris: An Architectural Guide — 1 — Stuttgart, London: Edition Axel Menges, 2004. — P. 136. — ISBN 3-930698-96-X
- ↑ Aubert, Jean // The Dictionary of Art / J. Turner — 1 — London, New York: Macmillan Publishers, Grove's Dictionaries, Inc., 1996. — Vol. 2. — P. 701. — ISBN 978-1-884446-00-9
| |||||||||||||||||
|
