Болотяна папороть звичайна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Болотяна папороть звичайна
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ: Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас: Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок: Багатоніжкові (Polypodiales)
Підпорядок: Aspleniineae
Родина: Болотянопапоротеві (Thelypteridaceae)
Рід: Болотяна папороть (Thelypteris)
Вид:
Болотяна папороть звичайна (T. palustris)
Біноміальна назва
Thelypteris palustris
Синоніми

Acrostichum thelypteris L.
Dryopteris thelypteris (L.) A. Gray
Thelypteris thelypterioides auct.

Болотяна папороть звичайна[1], теліптерис болотяний[2], теліптеріс болотяний[3], теліптерис болотний[4][5][6] (Thelypteris palustris Schott) — вид рослин з родини теліптерисові (Thelypteridaceae). Має голарктичне поширення.

Це багаторічна трав'яниста рослина (кореневищний геофіт), 30–80 см заввишки, з тонким і чорним кореневищем, яке широко стелиться, до 50 см завдовжки. Його гілки довжиною 15–100 см. Спорове листя розгортається через кілька тижнів після стерильного листя. Листя яскраво-зелене. Безплідне листя до 60 см завдовжки, тонке. Родюче листя довжиною до 1 м і більш тверде. Довжина черешка становить близько третини листа. Черешок тонкий і ледь покритий лусочками. Спори маленькі і круглі, покриті індузією й частково захищені вигнутим краєм листа. Спори дозрівають з липня по жовтень.

Поширення

[ред. | ред. код]

Батьківщина: Північна Африка: Алжир; Марокко. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Передкавказзя, Примор'ї, Камчатка, Сахалін, Сибір, Європейська частина. Азія: Японія; Казахстан; Киргизстан; Таджикистан; Туркменістан; Ізраїль; Йорданія; Туреччина. Європа: Білорусь; Естонія; Латвія; Литва; Молдова; Україна; Австрія; Бельгія; Чехія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Данія; Фінляндія; Норвегія; Швеція; Об'єднане Королівство; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Іспанія. Північна Америка: Канада; Сполучені Штати. Південна Америка: Бермудські острови; Куба; Перу. Зустрічається на кременистій підкладці або на торф'яному субстраті, в заболочених, вологих канавах, берегах водойм, на алювіальних відкладеннях вздовж річок, в Альпах до 1200 метрів над рівнем моря.

Загрози та охорона

[ред. | ред. код]

У країнах Північної Африки, тиск випасу дуже високий; Крім того, ділянки T. palustris знаходяться під загрозою впливу дренажу і сільського господарства на водно-болотних угіддях. В Європі основні загроза — забруднення води та погіршення середовища проживання; У Туреччині — спорудження греблів, залісення та забруднення навколишнього середовища. Немає ніяких заходів по збереженню на місцях.

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Thelypteris palustris // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Рішення Харківської обласної ради про Перелік видів рослин, що підлягають особливій охороні на території Харківської області. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 29 березня 2016.
  3. Thelypteris palustris // Довідник назв рослин України від Наукового товариства імені Шевченка, Лісівничої академії наук України, за участю працівників Державного природознавчого музею НАН України та студентів і викладачів Прикарпатського лісогосподарського коледжу; розробка вебресурсу: Третяк Платон Романович.
  4. Деснянсько-Старогутський національний природний парк. Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 29 березня 2016.
  5. Н.О. Власенко. Руднянський лісовий масив зеленої зони міста Полтави (еколого-біологічні та типологічні особливості) // Світ медицини та біології. — 2014. — Вип. 44. — № 2. — С. 189–194.
  6. Рішення Закарпатської обласної ради про затвердження Переліків видів рослин, що підлягають особливій охороні на території Закарпатської області (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 листопада 2015. Процитовано 29 березня 2016.