Блажкевич Іван Андрійович
Іван Андрійович Блажкевич | |
---|---|
![]() | |
Народився |
1892 с. Воля Якубова Дрогобицького повіту Галичини |
Помер |
1969 м. Львів |
Поховання | Янівський цвинтар |
Національність | українець |
Діяльність | адвокат |
Відомий завдяки | український політичний і громадський діяч |
Партія | УНДО |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d3/%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD.jpg/220px-%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD.jpg)
Іва́н Андрі́йович Блажке́вич (1892, с. Воля Якубова Дрогобицького повіту Галичини — 1969, м. Львів) — український політичний і громадський діяч, правознавець.
Блажкевич Іван Андрійович народився 1892 р. у селі Воля Якубова Дрогобицького повіту у багатодітній сім'ї. Був дворідним братом Андрія Мельника, голови проводу ОУН.
Початкову освіту здобув у рідному селі. Після закінчення Дрогобицької гімназії студіював право у Віденському університеті, який успішно закінчив, здобувши фах правника. Навчався також у Віденській Торговельній академії.
Після навчання у Відні повернувся до Дрогобича, де, відбувши приписану адвокатську практику і склавши адвокатський іспит, відкрив власну адвокатську канцелярію. Рівночасно проводив активну громадську діяльність, зокрема у товаристві «Просвіта». З огляду на його високі правничу кваліфікацію, морально-етичні засади і патріотизм керівництво партії УНДО запропонувало йому кандидувати з рамена партії на посла до польського парламенту. Спочатку він відмовився з аргументом: «не хочу … у виборчій кампанії обіцювати селянам те, чого вони хотіли би, а чого дати їм не можу». Та після нагадування про обов'язок служити суспільству, погодився.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/e/e5/Kuzyk_St_3.jpg/220px-Kuzyk_St_3.jpg)
1928 року переміг на виборах до польського сейму від партії УНДО. Українська Парляментарна Репрезентація делегувала його як найкращого правника до правничої комісії сейму. Своєю активною діяльністю в правничій комісії, ерудованістю, чіткістю формулювань здобув авторитет серед колег та журналістів. Згодом відійшов від партії УНДО через угодовську, на його думку, позицію партії в українсько-польському протистоянні. Залишаючись у рядах опозиції продовжував боронити права українців у польському сеймі. 1928–30 — посол до польського сейму. Було вчинено невдалий замах, причиною якого була його принципова позиція в захисті інтересів українців. У середині тридцятих років був арештований польською окупаційною владою і перебував під арештом коло шести місяців у Самбірській тюрмі.
1939 року на пропозицію німецької окупаційної влади відмовився очолити міську управу Дрогобича. У вересні був арештований органами НКВД і до 1941 року поневірявся без суду в тюрмах Дрогобича, Самбора, Старобільська (Донеччина). У червні 1941 року з тюрми був висланий в Казахстан, Кустанайську область, де тривалий час працював сторожем у колгоспі. Його дружина Наталія, з родини Кашуб (м. Дрогобич), ще у 1940 році разом з мамою була вислана в Казахстан, Кустанайську область. Повернулася вона додому у Дрогобич з матір'ю у 1945 році. Через рік відпустили з каторги і виснаженого недолею Івана Блажкевича.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e4/%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F_%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%2C_%D0%B7_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%9A%D0%B0%D1%88%D1%83%D0%B1%2C_%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D1%96_%D0%84%D0%B2%D1%84%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%97.jpg/220px-%D0%9D%D0%B0%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%8F_%D0%91%D0%BB%D0%B0%D0%B6%D0%BA%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%2C_%D0%B7_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B8_%D0%9A%D0%B0%D1%88%D1%83%D0%B1%2C_%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%A2%D0%B5%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%B0_%D1%96_%D0%84%D0%B2%D1%84%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%97.jpg)
Згодом він з дружиною переїздить до Львова. Там йому запропонували роботу адвоката, від якої він відмовився. Працював бібліотекарем у середній школі № 44 імені Тараса Григоровича Шевченка, дружина — секретаркою. Проживали до смерті у Львові по вулиці Маркіяна Шашкевича, 2 у комунальній квартирі на чотири сім'ї.
Іван Блажкевич помер у Львові 5 жовтня 1969 року. Похований на Янівському цвинтарі, поле № 8.
Наталія Теодорівна Блажкевич (дівоче Кашуба) померла у Львові у 1975 році. Похована у Львові на Янівському цвинтарі, поруч з чоловіком і матір'ю Кашубою Євфемією Іванівною (дівоче Круліцька), поле № 8. Поруч похована братова Кашуба Михайлина Андріївна (дівоче Варивода).
Нащадки проживають у Львові (Україна), Стокгольмі (Швеція), Баффало (США) та Торонто (Канада).
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Дрогобиччина — земля Івана Франка. Голова Редакційної колегії Лука Луців. Наукове товариство ім. Шевченка. Український архів. Том XXV.- Ню Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1973. — 854 с. Згадки на сторінках: 75; 79; 219; 220; 226; 236; 247; 477; 509; 542; 549; 567; 578;600.
- Роман Пастух. Вулицями старого Дрогобича. Львів, «Каменяр», 1991. Згадки на сторінках: 24; 85; 129; 131; 138.
- Дрогобиччина — земля Івана Франка. Упорядник і редактор Михайло Шалата. Наукове товариство ім. Шевченка. Том 4 — Дрогобич, видавнича фірма «Відродження», 1997. Згадки на сторінках: 264, 720.
- Базар Михайло. Воля Якубова — мала батьківщина Андрія Мельника. Краєзнавчий нарис. Новели. — Дрогобич: Коло, 2006. — 112 с.
|