Багатозначність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Багатозначність або Полісемі́я (грец. πολυσημεία «багатозначність», інша назва «багатозначність слова») — наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень.

Багатозначність - це:

  • термін, який має кілька або багато значень.
  • той, який має велике значення.
  • слово, яке містить у собі натяк на що-небудь; також промовистий, виразний.
  • у математиці — який складається з багатьох цифрових знаків. Багатозначне число.
  • у переносному значенні — складний, глибокий, багатий за змістом, сенсом.

Полісемія буває радіальною та ланцюжковою. Антонімічний термін — моносемія або однозначність. Якщо значення однакових слів втратили смисловий зв'язок, то вони стають омонімами, які вже не мають між собою нічого спільного, напр.: аспід (змія і мінерал), банка (посуд, мілина, а також лава для гребців), коса (знаряддя і волосся), місяць (супутник Землі і час) тощо.

Приклади

[ред. | ред. код]

Слово «драматургія» означає:

  1. драматичне мистецтво;
  2. сукупність драматичних творів письменника, літературного напряму, народу, епохи;
  3. теорія побудови драматичного твору.

Багатозначність слова виникає у процесі розвитку мови. Наприклад, в українській мові «вік» залежно від контексту може означати:

  1. століття (мудреці про жінок: «Царство жінки — це царство ніжності, тонкості і терпіння». Віки і тисячоліття світової історії осяяні мудрістю та любов'ю, чарівністю та красою Вас — берегинь домашнього вогнища та продовжениць людського роду);
  2. життя кого-небудь («Батько кінчає свій вік, а син починає», Коцюбинський);
  3. період часу, епоху («У дитячі любі роки Я любила вік лицарства», Леся Українка);
  4. довгий час («Тому сидіти доведеться, гляди — і цілий може вік», Котляревський);
  5. ступінь у розвитку людини («З того віку дитячого поперед усього пам'ятаю нашу хату білу», Марко Вовчок);
  6. у сполученні з часткою «не» — в значенні «ніколи» («Раз добром нагріте серце, вік не прохолоне», Шевченко);
  7. ствердження «завжди» («Потім хвилі морські голоситимуть вік надо мною», Леся Українка).

У Вікіпедії

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]