Атіла золотогузий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Атіла золотогузий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Тиранові (Tyrannidae)
Рід: Атіла (Attila)
Вид: Атіла золотогузий
Attila spadiceus
(Gmelin, 1789)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Посилання
Вікісховище: Attila spadiceus
Віківиди: Attila spadiceus
ITIS: 558829
МСОП: 22700354
NCBI: 478645

Аті́ла золотогузий[2] (Attila spadiceus) — вид горобцеподібних птахів родини тиранових (Tyrannidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці. Виділяють низку підвидів.

Золотогузий атіла — відносно великий представник родини тиранових. Середня довжина його тіла становить 18-19 см, а середня вага — 40 г. Його голова велика, оливково-зелена, поцяткована чорними смужками. Спина каштанова або оливкова, гузка яскраво-жовта, хвіст коричневий. Крила темно-коричневі з двома жовтими смужками і світлими кінчиками пер. Білувате або жовтувате горло і жовті груди поцятковані темними смужками. Живіт білий, низ живота жовтуватий.Очі червоні. Дзьоб міцний, гачкуватий. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів тім'я коричневе з бахромою, очі карі.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють дванадцять підвидів:[3]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Золотогузі атіли живуть у вологих і сухих тропічних лісах, на узліссях, в саванах і галерейних лісах, в садах, на кавових і бананових плантаціях. Зустрічаються на висоті до 1500 м над рівнем моря (подекуди на висоті до 2100 м над рівнем моря). Живляться комахами, павуками, дрібними ящірками і жабами, яких ловлять на землі або серед рослинності, а також плодами (зокрема Bursera simaruba і Cymbopetalum mayanum) і насінням. Гніздо глибоке, чашоподібне, робиться з моху, листя і рослинних волокон, розміщується на висоті до 3 м над землею, серед епіфітів, між корінням або на березі струмка. В кладці 2 білуватих або рожевуватих яйця з ліловим або оранжевим відтінком. Інкубаційний період триває 14-15 днів, пташенята покидають гніздо на 17 день.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження. За оцінками дослідників, популяція золотогузих атіл становить від 500 тисяч до 5 мільйонів птахів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Attila spadiceus.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tyrant flycatchers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 14 грудня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]