Архітектура культури Кукутень-Трипілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Халколітична культура Кукутень-Трипілля у Східній Європі залишила після себе тисячі поселень, що датуються приблизно 6000-3500 роками до н.е., в яких містилося безліч археологічних артефактів, з культурними та технологічним особливостями.[1]

Техніка будівництва

[ред. | ред. код]

Житла Кукутень-Трипільських поселень будувалися кількома способами:

Більшість будинків мали солом'яні дахи та дерев'яну підлогу, обмазану глиною. Археологи виділили два типи каркасів будинків, знайдених на поселеннях Кукутень-Трипіля. Один тип, який дещо нагадує стовпово-балочний, використовував рівномірно розподілені вилоподібні стовпи з колод, які частково були заглиблені вертикально в землю так, що вила розташовувалися вгорі і підтримували балки даху зверху. Інший тип каркасу використовував вертикальні балки діаметром 15-20 см (5,9-7,9 дюймів) або більше, які спиралися на горизонтальні фундаментні колоди, що були закріплені на ґрунті, а ті, в свою чергу, були закріплені на місці на поверхні ґрунту.

Деякі будинки Кукутені-Трипілля були двоповерховими. Археологічні дослідження показують, що представники цієї культури іноді прикрашали зовнішні стіни своїх будинків багатьма такими ж складними червоно-вохристими закрученими візерунками, які можна знайти на їхньому керамічному посуді.


Більшість стін збудовано в плетеному стилі. Будівництво цих будинків спочатку починалося зі встановлення на місці каркасу з більших колод (фото 1), який сприймав би вагу конструкції, а потім простір між цими брусами заповнювався «пліткою» з гнучких менших гілок і лози, сплетених разом, щоб утворити тонку гіллясту гратчасту сітку, яка потім кріпилася до міцних колод (фото 2). На цей плетений каркас наносили «мазню», виготовлену переважно з вологого глинистого ґрунту, хоча іноді з домішкою невеликих шматочків соломи та/або тваринного гною, щоб допомогти зберегти його структурну цілісність (фото 3). Мазку потрібно було прикладати з деякою силою до плетення, щоб воно частково проштовхувалася крізь гіллястий каркас, до якого вона прилипала. Іноді був лише один шар плетіння, а в інших випадках використовувалися два шари плетіння; один для внутрішньої, а інший для зовнішньої стіни. Мазку наносили на обидві сторони стіни, всередині та зовні (фото 4), створюючи готову стіну, товщина якої зазвичай становила близько 5 см (2 дюймів). Після нанесення його розгладжували перед висиханням, щоб створити повітро- та водонепроникний бар’єр проти зовнішнього впливу погоди та клімату (фото 5) . Після повного висихання мазка зазвичай фарбувалася вапном, щоб запобігти зараженню шкідниками. (Примітка: приклади фотографій, використані в цьому абзаці, взяті з веб-сторінки «Відтворення житлового будинку Кукутені», розміщеної в Археологічному парку Кукутені див. «Зовнішні посилання» внизу цієї статті).[2]

Іноді стіни робили з горизонтально покладених брусів (подібно до зрубів ), які потім обмазували глиняною обмазкою. Було знайдено кілька прикладів, коли горизонтальні деревини, у свою чергу, були покриті шаром плетення. В інших випадках горизонтальні деревини покривалися шаром примітивно оброблених пиломатеріалів. За часів неоліту там не існувало стандартної практики будівництва стін, інколи, навіть у тому самому будинку, стіни будували з горизонтальних дерев’яних брусів, а інші покривали брусами або плетеними плитами.[3][4]

Дахи кукутень-трипільських будинків покривали живим дерном або солом’яним очеретом.[5] Форма будинку зазвичай була прямокутною, але деякі були викладені у формі «L». Деякі з будинків були розділені на окремі кімнати, а інші містили напіввідкритий функціональний простір або атріум.[6] Багато будинків були двоповерховими.[7]

Бурдейськи типи житла

[ред. | ред. код]

Деякі з будинків, знайдених археологами, були земляними будинками в стилі, який румунською мовою називається бордей (рум. bordei) та українською (укр. бурдей ). На відміну від наземних будівель, для яких характерні стіни з прямими кутами і прямокутною формою, бурдеї мали еліптичну форму. Ці будинки, як правило, мали дерев’яну підлогу, яка знаходилася приблизно на 1,5 метрів (4,9 футів) під землею, а дах розташовувався трохи вище рівня землі.[6] Зображення будинків бурдей можна побачити на сторінці Румунської мистецької зони.[8]

Інтер'єр будинку

[ред. | ред. код]
Глиняна модель інтер'єру будинку з двома камінами

Більшість будинків Кукутень-Трипілля були влаштовані таким чином, що вхідні двері розташовувалися навпроти каміна. Біля вогнища ставили великі керамічні ємності для зберігання води та зерна. Інші керамічні ємності, включно з більш цінною розписною керамікою, також розташовувалися біля каміна. Деяка частина тонко розписаної кераміки, якою відома ця культура, використовувалася для зберігання одягу, але більша частина, схоже, використовувалася в ритуалах.[9]

Кількість камінів, знайдених у кожному будинку, варіювалася від одного (що було найпоширенішим) до кількох, або навіть жодного. Кожен із камінів, знайдених у будинках, де було більше одного, мав своє особливе використання, наприклад один для приготування їжі, інший для випалювання кераміки тощо. Більшість камінів Кукутень-Трипілля являли собою тип відкритого вогнища і зазвичай будувалися на підлозі шляхом укладання шару глини, змішаної з розбитими глиняними черепками, а потім покривалися гладкою поверхнею, обмазаною глиною та оштукатуреною.

В регіоні поширення культури Кукутень-Трипілля вологий континентальний клімат, тому деревина тут погано зберігається. Але припускається, що широко використовувалися дерев'яні меблі. Деякі з багатьох мініатюрних глиняних фігурок, знайдених на стоянках Кукутень-Трипілля розміщували сидячи або лежачи на різних предметах меблів, деякі з яких нагадували дивани, крісла чи навіть печі. Також є деякі свідчення того, що меблі вбудовували в структуру стін будинків за допомогою плетених гілок, покритих глиною.[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mallory, James P (1989). In search of the Indo-Europeans: language, archaeology and myth. London: Thames and Hudson. ISBN 0-500-05052-X. OCLC 246601873.
  2. Recreating a Cucuteni dwelling-house (англ.) (рум.). The Archaeological Park Cucuteni. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 28 листопада 2009.
  3. Timothy Darvill (2003). Definition: ploshchadki. The Concise Oxford Dictionary of Archaeology. OCLC 425961211. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 30 листопада 2009.
  4. Barbara Ann Kipfer. Definition: ploshchadki. Archaeology Wordsmith. Процитовано 25 квітня 2014.
  5. Cucoș, Ștefan (1999). Faza Cucuteni B în zona subcarpatică a Moldovei [Cucuteni B period in the lower Carpathian region of Moldova]. Bibliotheca Memoriae Antiquitatis (BMA) (Memorial Library Antiquities) (рум.). Piatra Neamț, Romania: Muzeul de Istorie Piatra Neamț (Historical Museum Piatra Neamț). 6. OCLC 223302267. Архів оригіналу за 9 жовтня 2010. Процитовано 10 квітня 2023.
  6. а б Sorochin, Victor (2004). Așezările cucuteniene tip Soloceni [Soloceni type Cucuteni villages]. Memoria Antiqvitatis. Piatra Neamț, Romania: Muzeul de Istorie Piatra Neamț (Historical Museum Piatra Neamț). 23: 167—202. OCLC 241363071.Sorochin, Victor (2004). "Așezările cucuteniene tip Soloceni" [Soloceni type Cucuteni villages]. Memoria Antiqvitatis. Piatra Neamț, Romania: Muzeul de Istorie Piatra Neamț (Historical Museum Piatra Neamț). 23: 167–202. OCLC 241363071.
  7. Model of a Cucuteni-Trypillian two-storied house. The Trypillian Museum. Архів оригіналу за 26 липня 2006. Процитовано 29 листопада 2009.
  8. Grigorescu, Nicolae (1838–1907). Bordei in padure [Bordei in the forest]. Art Zone. Архів оригіналу за 1 February 2009. Процитовано 6 грудня 2009An online reproduction of an oil painting done by Romanian artist Nicolae Grigorescu (1838—1907)
  9. Monah, Dan (2005). Religie si arta in cultura Cucuteni (Religion and art in Cucuteni culture). У Dumitroaia, Gheorghe (ред.). Muzeul Cucuteni prima pentru Romania [The first Cucuteni museum for Romania]. Bibliotheca memoriae antiquitatis XV (рум.). Piatra-Neamț, Romania: Editura Foton. с. 162—173. OCLC 319165024.
  10. Кричевский, Евгений Юрьевич). Трипольские площадки; по раскопкам последних лет. Советская археология (рос.). Мск: Институтом археологии АН СССР. 6: 20—45. ISSN 0869-6063. OCLC 26671888Пізніше цей журнал змінив назву на Российская археология

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Культура Кукутені Сторінка Міністерства культури Франції про культуру Кукутень-Трипілля (англійською).
  • Культура Кукутені Сторінка Румунського дакійського музею про культуру Кукутень-Трипілля (англійською).