Антуан Арно (батько)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Антуан Арно | ||||
---|---|---|---|---|
Псевдонім | Un François retenu dans Paris[1] | |||
Народився |
6 серпня 1560 Париж, Королівство Франція | |||
Помер |
29 грудня 1619[2] (59 років) Париж, Королівство Франція | |||
Країна | Франція | |||
Діяльність | публіцист, адвокат, магістрат | |||
Діти | Marie Angélique Arnauldd, Agnès Arnauldd, Robert Arnauld d'Andillyd, Henri Arnauldd, Антуан Арно і Catherine Arnauldd | |||
|
Антуан Арно (фр. Antoine Arnauld; 1560 — 29 грудня 1619) — французький публіцист, походив з давньої оверньської родини, члени якої не раз відзначалися військовими та державними заслугами.
Як палкий захисник Генріха IV і автор політичних брошур, а також як енергійний захисник Паризького університету проти єзуїтів 1594 року, він накликав на себе ненависть ордену. Єзуїти переслідували його до самої смерті.
Відомі родичі[ред. | ред. код]
Антуан Арно мав двадцять дітей, з них десять дожили до дорослого віку, найвідоміші:
- Робер д'Андільї — старший син, народився 1588 року, помер 27 вересня 1674, відомий як письменник-мораліст і перекладач Йосипа Флавія та Жуана Давільє. Вважався одним із найкращих французьких стилістів.
- Марі Анжеліка Арно — дочка, відома в чернецтві під ім'ям Анжеліки, була настоятелькою Пор-Рояля.
- Жанна Катрін Агнеса Арно (1593—1672) — дочка, відома в чернецтві під ім'ям Агнеси, була настоятелькою Пор-Рояля.
- Антуан Арно — син, теолог, філософ та математик, вивчав спершу юридичні науки, а пізніше під впливом Сен-Сірана та Янсена займався богослів'ям. Лідер янсеністів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Література[ред. | ред. код]
- Барина, «La v érité sur les Arnaulds» (2 т., Париж, 1847).
Посилання[ред. | ред. код]
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
|