Акомодація ока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фокусування ока на далеких (ліворуч) та близьких (праворуч) предметах.

Акомодація — пристосування ока до чіткого бачення предметів, що розміщені на різній відстані від нього. Відбувається шляхом зміни форми кришталика або його відстані до сітківки.

У риб кришталик має незмінну форму, у розслабленому стані око «налаштоване» на близьке бачення. Акомодація відбувається завдяки м'язам, що притягують кришталик ближче до сітківки, тоді риба може бачити віддалені предмети[1].

Акомодація у земноводних також досягається зміною відстані між кришталиком і сітківкою, проте у розслабленому стані око чітко бачить на великій відстані, для близького бачення кришталик віддаляється від сітківки спеціальними м'язами[1].

У рептилій, птахів та ссавців кришталик пружний і може змінювати свою кривину, саме таким шляхом відбувається акомодація. Наприклад, у людини в розслабленому стані око чітко бачить предмети розташовані на відстані більше 6 м (точка дальнього бачення)[2]. В цей час кришталик має сплющену форму завдяки натягу циннової зв'язки. У випадку фокусування на близьких предметах відбувається скорочення війкових м'язів, що призводить до зменшення натягу зв'язок і збільшення кривини кришталика.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б Чайченко Г.М., Цибенко В.О., Сокур В.Д. (2004). Фізіологія людини і тварин. Київ: Вища школа. с. 463. ISBN 966-642-013-9.
  2. Marieb EN, Hoehn K (2006). Human Anatomy & Physiology (вид. 7th). Benjamin Cummings. ISBN 978-0805359091.