Айдаред
| Айдаред | |
|---|---|
 | |
| Рід | Яблуня (Malus) |
| Вид |
Яблуня домашня (Malus domestica) |
| Батьки гібриду | Вагнер × Джонатан |
| Сорт | Айдаред |
| Походження |
 США |
 Айдаред у Вікісховищі | |
Айдаред (англ. Idared) — сорт яблуні американської селекції.
Історія[ред. | ред. код]
Сорт був отриманий у 1935 році від схрещування сортів Вагнер і Джонатан. З кінця 1960-х років його вирощують у промислових і аматорських садах степової й лісостепової зон України, з середини 1970-х років — у південному Поліссі на зимостійких скелетоутворювачах, пізніше — на підщепі ММ106. У 1986 році районований у Степу та Лісостепу.[1] Сорт є досить популярним. У 2008 році приблизно 20% садівничих господарств Польщі вирощували яблуні сорту Айдаред.[2]
Опис[ред. | ред. код]
Дерево середньоросле, з широкоовальною або округлою кроною. Міцні скелетні гілки відходять від стовбура під кутом 35—80°, кінці їх спрямовані догори. Збуджуваність бруньок і пагоноутворювальна здатність середні. Водночас збуджуваність резервних бруньок на скелетних гілках висока, тому після сильного обрізування або підмерзання крона загущується. Плодоносить на кільчатках, плодових прутиках, однорічних приростах. Зимостійкість і сприйнятливість до парші середня, до борошнистої роси — вища за середню. Цвіте в ранні строки і довго. Щороку інтенсивність цвітіння становить 3—4 бали. Життєздатність пилку висока — 42—87%; Зав'язування плодів від природного самозапилення становить 1,7—2,4%, штучного — 2,7—7,0 від вільного запилення 9-17%, від найкращих запилювачів (Глостер, Рубінове Дуки, Росавка, Флоріна) — 12—24%. Схильний до самоплідності. На сильнорослій підщепі вступає у плодоношення на четвертий рік після садіння, на середньорослій — на третій. Плодоносить стабільно й рясно. Урожайність наростає швидко, 6— 7-річні дерева дають по 25 — 30 кг (10—12 т/га), 10—13-річні — 50-90 кг (20—33 т/га) плодів.
Переваги[ред. | ред. код]
До переваг сорту відносять високу екологічну пристосовуваність, врожайність, високу товарність плодів, придатність для споживання у свіжому вигляді та для різноманітних видів переробки.[3]
Недоліки[ред. | ред. код]
Недоліки сорту: схильність до захворювання паршою, мучнистою росою.[4]
Плоди[ред. | ред. код]
Плоди переважно більші за середній розмір (145—190 г), одномірні; плоско-округлі, із згладженими ребрами, зеленувато-жовті, з яскраво червоним розмитим або смугасто-розмитим рум'янком на більшій частині поверхні. Шкірочка тонка, щільна, еластична, злегка масляниста, блискуча, з легким восковим нальотом. М’якуш кремовий або світло-кремовий, щільний, дрібнозернистий, соковитий; середнього кисло-солодкого смаку (4,0—4,2 бала). Знімна стиглість настає на початку жовтня, споживча — у лютому. У звичайному сховищі плоди зберігаються до березня, у холодильнику — до червня. Транспортабельність висока. Використовують свіжими та на виготовлення соків.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://agroua.net/plant/catalog/index.php?cultures_group_id=46&cultures_id=53&sorts_id=1057[недоступне посилання]
- ↑ http://www.lol.org.ua/rus/showart.php?id=90608[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 травня 2012. Процитовано 18 квітня 2012.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Айдаред [Архівовано 16 лютого 2017 у Wayback Machine.], плодопитомник Летичев-сад
Посилання[ред. | ред. код]
- Капштик М. В. Айдаред // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — ISBN 978-617-7238-39-2.
