Адріаніхтові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адріаніхтові
Медака японська (Oryzias latipes)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Акантопері (Acanthopterygii)
Ряд: Сарганоподібні (Beloniformes)
Родина: Адріаніхтові (Adrianichthyidae)
M. C. W. Weber, 1913
Підродини і роди

Підродина Adrianichthyinae

Підродина Oryziinae

Посилання
Вікісховище: Adrianichthyidae
Віківиди: Adrianichthyidae
EOL: 8247
ITIS: 165623
NCBI: 47757
Fossilworks: 266178

Адріаніхтові (Adrianichthyidae) — родина акантоперих риб ряду сарганоподібні (Beloniformes). Зустрічаються в прісних і солонуватих водах від Індії до Японії і на Індо-Австралійського архіпелагу, в першу чергу на острові Сулавесі. Відомо близько 32 видів в двох родах, деякі дуже рідкісні та зникаючі, а 2-4 види, можливо, вже вимерли.

Медака

[ред. | ред. код]

До роду медака, або оризія (Oryzias) включають близько 30 видів. Оризії поширені в струмках, болотах, на рисових полях, у прісних і солонуватих водах Японії, Китаю, Філіппін, Індокитаю, Індії й Індонезії. Вони відрізняються від коропозубих довгим анальним плавцем і невисувною верхньою щелепою. Медака японська (Oryzias latipes), довжиною 3-4 см, відкладає 500–800 ікринок. Ікринки сферичні, оболонка їх покрита липкими ниткоподібними виростами. Запліднені ікринки порціями по 12-35 штук якийсь час звисають із черевця в самицы у вигляді обкутаним слизом виноградного грона, потім самиця-несучка розсіює ікринки по водяних рослинах.[1] Тривалість життя медаки 1-2 роки; цю рибку часто тримають в акваріумах у Японії, Америці і Європі.

Адріаніхт

[ред. | ред. код]

Живучі тільки в озерах острова Сулавесі адріаніхти (Adrianichthys) відрізняються плоскою формою рила й більшим невисувним ротом, що нагадує за формою плоский дзьоб качкодзьоба. Тіло в них покрито дуже дрібною лускою, вони досягають довжини 7,5-20 см і служать об'єктом промислу, що здійснюється в період їхнього нересту, у листопаді — січні. Піймані рибки викидають ікру, з якої відразу лупляться личинки-мальки. Біля поверхні води озера в цей час плаває безліч порожніх оболонок ікринок, покинутих мальками. В роді описано чотири види.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Parenti, Lynne R. (1998). Paxton, J.R. & Eschmeyer, W.N. (ред.). Encyclopedia of Fishes. San Diego: Academic Press. с. 152. ISBN 0-12-547665-5.

Посилання

[ред. | ред. код]