Адам Єронім Сенявський (староста)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Адам Єронім Сенявський (пол. Adam Hieronim Sieniawski; 1576 — 4 червня 1616 / 3 червня 1619, Бережани[1]) — польський шляхтич, військовий та державний діяч Речі Посполитої. Підчаший коронний, староста яворівський. Представник полського шляхетського роду Сенявських гербу Леліва. Предок Миколи Василя Потоцького.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син руського воєводи Єроніма (Яроша, Ярослава) Сенявського та Ядвига з Тарлів.

Був одружений з Катажиною Косткою (15761648). В придане їй було віддано Сатанів, також Зіньків із навколишніми селами (так званий «Зіньківський ключ»). 1600 року воював у молдавській кампанії Яна Замойського в полку кам'янецького старости Яна Потоцького. Фундатор фарного костелу Різдва Пречистої Діви Марії в Бережанах, костелу в Меджибожі.

Перед смертю видержавив підстарості Філіпу Риковському Яворівське староство із замком, містом Яворовом, 15-ма селами з Рудою Крехівською за 13200 злотих на 4 роки (війтівство у Яворові той вже мав викуплене). Був похований у своїй головній резиденції Бережанах 21 жовтня 1619 р. у замковій каплиці, промову мав кармеліт босий, замковий капелан Станіслав а Єзу.[1] За даними Шимона Старовольського, існував його надгробок з епітафією.[2]

Мав трьох синів: 

Катажина Сенявська пережила чоловіка та усіх синів. Усі четверо були поховані в замковій каплиці в Бережанах, коштом К. Сенявської всім їм було встановлено пам'ятники. 1920 року саркофаги Адама Єроніма Сенявського та трьох його синів Миколая, Прокопа й Александра вивезено до Вавельського замку, там вони перебувають понині.

За час його дідицтва було надане магдебурзьке право королем Сиґізмундом III Вазою Меджибожу в 1593 р.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Nagielski M. Sieniawski Adam Hieronim (1576–1619)… — S. 102.
  2. Simon Starovolscius. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 480—481. (лат.)
  3. Simon Starovolscius. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 481—482. (лат.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]