Август-Вільгельм Гевікер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Август-Вільгельм Гевікер
нім. August-Wilhelm Hewicker
Народився 30 липня 1918(1918-07-30)[2]
Гамбург[2]
Помер 16 листопада 1971(1971-11-16)[1] (53 роки)
Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН
Країна  Німецька імперія
 Німеччина
Діяльність солдат, підводник, офіцер ВМФ Німеччини
Знання мов німецька[2]
Учасник Друга світова війна[2]
Військове звання Оберлейтенант-цур-зее[2]

Август-Вільгельм Гевікер (нім. August-Wilhelm Hewicker; 30 липня 1918, Гамбург26 листопада 1971, Ельмсгорн) — німецький офцер-підводник, оберлейтенант-цур-зее крігсмаріне.

Біографія[ред. | ред. код]

1 квітня 1937 року вступи в на флот. З серпня 1940 року — командир корабля 42-ї флотилії мінних тральщиків. З вересня 1941 по березень 1942 року пройшов курс підводника. З березня 1942 року — вахтовий офіцер в 26-й флотилії. З липня 1942 року — 1-й вахтовий офіцер на підводному човні U-566. З грудня 1942 по січень 1943 року пройшов курс командира човна. З 3 березня 1943 року — командир U-671.

4 травня 1943 року Гевікер був знятий з посади, а 11 травня понижений до матроса і засуджений до 9 місяців ув'язнення за «сумісну крадіжку і приховування скарги». 22 липня він був доставлений у військову в'язницю Анклама. 22 серпня переведений в Ратенов, де відбув покарання. 8 квітня 1944 року Карл Деніц відхилив подане Гевікером прохання про помилування. 21 квітня 1944 року він був звільнений і направлений в 1-й резервний батальйон морської піхоти. Оскільки Гевікер був висококваліфікованим офіцером, він був призначений командиром мінного тральщика M-265, яким успішно командував до грудня 1944 року. 14 вересня 1945 року подав прохання про відновлення офіцерського звання, яке було відхилене 18 лютого 1946 року.

Звання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.ubootarchiv.de/ubootwiki/index.php/August-Wilhelm_Hewicker
  2. а б в г д Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 100. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1