Абераційний час

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Абераційний час або світлове рішення — час, за який світло від даного небесного об'єкт доходить до спостерігача. Використовується для розрахунків орбіт планет та їхніх супутників, штучних супутників Землі тощо[1].

Розраховуєтся за рівнянням tА=ρ/c, де ρ — відстань до об'єкта, а c — швидкість світла. Часто для астрономічних розрахунків в межах Сонячної системи цю формули переписують в наступному вигляді, виражаючи tА в секундах, а ρ — в астрономічних одиницях:

tА = 499,04782 · ρ.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Герцшпрунга — Рассела діаграма // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 9. — ISBN 966-613-263-X.

Література

[ред. | ред. код]
  • P. Kenneth Seidelmann (Ed.), Explanatory Supplement to the Astronomical Almanac (Mill Valley, Calif., University Science Books, 1992), 23, 393.
  • Arthur Berry, A Short History of Astronomy (John Murray, 1898 — republished by Dover, 1961), 258—265.

Посилання

[ред. | ред. код]