Єніна Віра Михайлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єніна Віра Михайлівна
Народилася 19 квітня (2 травня) 1906
Новотроїцьке
Померла 26 листопада 1977(1977-11-26) (71 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльність письменниця, поетка, графікеса, інженерка, перекладачка
Сфера роботи творче та професійне письмоd[1], графіка[1], Поліграфія[1] і перекладацтво[d][1]
Alma mater Київський художній інститут (1929)
Жанр портрет і пейзаж
Членство СП СРСР
Партія КПРС
У шлюбі з Шеремет Микола Спиридонович
Учасник німецько-радянська війна
Нагороди
медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Віра Михайлівна Є́ніна (нар. 2 травня 1906, Новотроїцьке — пом. 26 листопада 1977, Київ) — українська письменниця, поетеса, графік, інженер-поліграфіст, перекладач, член Спілки письменників СРСР з 1952 рокую Дружина поета Миколи Шеремета.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 19 квітня [2 травня] 1906(19060502) року в селі Новотроїцькому (нині Бердянський район Запорізької області, Україна) в сім'ї вчителя. Навчалась в Бердянському педтехнікумі, була вихователькою в дитячих будинках та дитколонії. Проягом 1924—1929 років навчалася у Київському художньому інституті, який закінчила з дипломом художника-графіка та інженера-поліграфіста. Працювала у видавництвах Харкова і Києва, на радіостанції імені Тараса Шевченка.

Учасниця радянсько-німецької війни, була медсестрою, виїздила з бригадами письменників і художників на фронт. Нагороджена медаллю «За перемогу над Німеччиною» (січень 1946).[2] Член КПРС з 1958 року.

Могила Віри Єніної.

Померла в Києві 26 листопада 1977 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Писала про воєнне і повоєнне життя, зокрема стосунки батьків і дітей, красу людини та природи, а також сатиричні і гумористичні твори. Серед творів:

  • Голубий потік: Оповідання (1948);
  • Розступилися гори: Повість (1951);
  • Нагорода: Повість (1956);
  • Нова трембіта: Повість (1956);
  • Серце бажає щастя: Оповідання (1958);
  • Українська квітка: Повість (1959, 1968);
  • Вирок вважати умовним: Повість (1962);
  • Минуле не минає: Роман (1965);
  • Сердолікова усмішка: Повість (1967);
  • Краса жіноча: Оповідання (1970);
  • Істини розкриваються поволі: Роман (1971);
  • Чотири довгих роки: Спогади воєнних літ (1974);
  • Минуле не минає. Істини розкриваються поволі: Романи (1976);
  • Нехай лунає сміх. Збірка гумору (1979);
  • Знайти свій самоцвіт: Повість 1979;
  • Минуле не минає: Роман, оповідання (1982).

Графіка[ред. | ред. код]

Виконала:

Мала дві персональні виставки в Будинку літераторів Спілки письменників УРСР. Найкращі її малярські твори експонуються в Київському геологічному музеї.

Вшанування[ред. | ред. код]

Ім'я Віри Єніної присвоєно одній з бібліотек міста Бердянська[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]